Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1961 №01 Сторінка 6

/ Перець /Журнал перець / Рік 1961 / № 01 / Сторінка № 6
Перець 1961 №01 Сторінка 6. Мал. В. ГЛИВЕНКА 4? о П АКТ V В 4 'V .. ї ' І 61 1-ї І іІ Ус - ( и і і X 4 ЙК-Л Я «я і (і№ її г ників, коли тебе так здивувала моя вчорашня історія. Б’юся об заклад, що ти нічого не чув про Тимофія Олексійовича Меха. Як не чув Це ж, коли я не помиляюся, заготівник Киїнського ССТ! Так. А тепер послухай, як цей заготівник працює. Прийшов якось Мех до Миколи Проко-повича Бешуна і купив у нього корову. Гроші йому заплатив, розписку від нього одержав і пішов собі своєю дорогою. А потім розписку замість неї написав другу, з невеликою поправкою: збіль- підрахували і вийшло, що за три дні їх зібралося якихось там 897 кілограмів. І це ти вважаєш мізерією?! обурився директор. Не я вважаю, а ви. Це ж я про керівників ковбасного цеху Чернігівського м’ясокомбінату веду мову. Хіба ви нічого не знаєте про комбінації начальника того цеху Лайка та його заступниці Єфименко? Хіба ви не знаєте, що створені ними ж лишки ковбаси вони «реалізують» через торговельні організації? Чи ви, може, нічого не знаєте і про те, куди вони дівають «зекономлений» перець? Адже тільки недавно вони вивезли за ворота комбінату понад 50 кілограмів того перцю! Можливо, що в цій задушевній розмові директора з волом ще багато чого цікавого спливло б наверх, та настав ранок й І. В. Максимен-кові довелося розпрощатися з Володькою. Увечері знову прийду, сказав директор. IV 4 ? 4 'А а ї 1 Ш ПІ я ’і Т ЯШг * Одверто кажучи, Володьці повезло: вже мав віддати богові душу, а от живе. І не просто живе, а ще й неабияке цабе на Чернігівському м’ясокомбінаті: уособлює собою весь міжцеховий транспорт. - Річ, звичайно, не в тому, що Володька порядна тварина. Таких, як він, здоровенних волів на м’ясокомбінат щодня приводять десятка- ми, і всі вони, як правило, потрапляють до забійного цеху. А Володька не потрапив. Кажуть, що на шляху до забійного цеху він зустрів самого директора м’ясокомбінату І. В. Максименка. Зми-илуйся, директоре, жалібно замукав Володька. Дай мені пожити бодай ще одну ніч, і я тобі розкажу щось таке цікаве, таке цікаве... А там уже воля твоя: ріж мене, їж мене!.. Директор подумав і погодився. А вночі віл розказав йому таку історію. порвав, а шив суму сплачених грошей на 1986 карбованців. Одним помахом пера стільки хапонув?! здивувався директор. А це не єдиний помах у багатющій практиці цього заготівника. Та й сам він далеко не єдиний. Взяти хоча б Федора Титовича Куже ля або ж Аганеса Олександровича Макартачана... І Володька намалював досить переконливу картину з життя і діяльності цих чудотворців. Він не забув сказати про те, що по дорозі до м’ясокомбінату Макартачан скуповував у населення телят і замінював ними вгодованих корів, які йому треба було здати на забій. Не забув Володька кинути промінь світла ще й на те, як ці корови були потім перепродані тому ж м’ясокомбінатові через підставних осіб. На все це, але й гроші. А гроші у хлопців водяться. І, коли треба, вони їх не шкодують. Один тільки Кужель підніс Дрогунові 20 тисяч карбованців. Якому Дрогунові? підлеглому? Завідуючому базою передзабійного утримання худоби? Але тут знову почало світати, і розмову довелося відкласти на наступну ніч. наголосив Володька, потрібне не тільки вміння, НІЧ П’ЯТА І НЕ ОСТАННЯ I настав знову вечір. І прийшла ніч. Тривожна ніч для вола, бо директор цього разу чомусь не з’явився. А вранці Володьку кудись повели. Думав на забій. Але ні. Його запрягли у візок і примусили тягати різні вантажі з цеху в цех. Аж ось одного вечора до нього знову завітав І. В. Максименко завідує? перебив директор м’ясокомбінату. Моєму А я. знаєш, уже не директор, сказав він, весело підморгуючи волові Мене з цієї посади зняли і призначили жирового корпусу. Кинули щуку в воду!.. Ну-ну!.. розсердився Максименко. Та я нічого... сказав віл. А кого ж замість вас призначили? начальником м’ясо- Євгена Петровича Мазура. З Житомира. Володька мало не впав, коли почув це прізвище. НІЧ ПЕРША Не за морями і навіть не за горами, а тут-таки на Чернігівщині, почав віл Володька, живе чаклун. Звати його Федір, по батькові Федотович, а на прізвище Фещенко. Це той, що в Любечі пунктом «Заготскотовідгодівлі» поцікавився директор. Той, той! Ой і чудеса ж творить той Фещенко. Недавно заготів ник ССТ Матвій Гаврилович Гацура пригнав до нього партію телят. А Фещенко руками й ногами одмахується: не хоче молодняка приймати. «Гріх, каже, різати у такому молодому віці. Нехай хоч трохи підростуть. Потримай їх до вечора, а там видно буде». А ввечері сталося чудо: телята і справді підросли. Та ще як! За півдня набрали аж три центнери м’яса. Так, принаймні, було записано у документах, які оформив Фещенко. Чудо? підморгнув він заготівникові. Чудо! захоплено відповів заготівник. Оскільки далі з’ясувалося, що на оплату чудотворців ще й досі має твердих тарифних ставок, Матвій Гаврилович Гацура поліз у кишеню і на власний розсуд відрахував Фещенкові дві тисячі карбован-і сам мац за кишеню, а там свіженькі і і йому телята на своїх хвостах принесли суму вдвічі більшу, не- гроші ше- ців. Одрахував, а лестять: І ніж Фещенкові. Інте ресно! сказав директор м’ясокомбінату, вислухавши вола Володьку. Але той тільки глузливо мукнув.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"