Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1961 №20 Сторінка 7

(Сатиричні мініатюри)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1961 / № 20 / Сторінка № 7
Перець 1961 №20 Сторінка 7 - Сатиричні мініатюри. Мал. А ВАСИЛЕНКА У собачки золота медаль... У ЗАТИШНІЙ квартирі сидять двоє старих друзів і згадують про те, як... А пам’ятаєш, Олексо, комсомольські походи! Баклажку до пояса, сухаря за пазуху І повний вперед! Штурмували Ча-тирдаг, Ай-Петрі!.. А в двадцять першому! Нас, чопівців, кинули на ліквідацію білозелених банд. Ех, І дали ж ми перцю бандюгам! А в тридцятому! Пам’ятаєш, розкуркулювали Деришнуру. Влаштував падлюка засідку. А ми, як телята, до нього на подвір'я. Він я-ак пальне! Ми за сарай... Деришнура? От гад! Ми ж його потім ловили. В банді ходив, ховався по лісах. Якось уночі тривога! Банда на околиці Ялти! Ми за зброю і бігом. Зв'язні доповіли: Деришнура у місцевого паламаря. Вирішили живим захопити! Ми з Семеном переодягли-ся монахами. Заходимо... А тут п’ють і горло деруть. Деришнура нахваляється: мовляв, благословіть, святі браття, на світанку всіх комуністів переб'ю! Не стримався я, вихопив нагана, та я-а-ак благословлю його по голові! Тут таке знялося! Добре, що Семен не розгубився, підняв «лимонку» та як крикне: «Полундра! Здавайтесь, гади, а то всіх на шматни порве до бісової мами!» Тут І наші підоспіли. А в тридцять третьому! Пам’ятаєш, ян на заводі... Спогади змінюються спогадами. Є що згадати комсомольцям двадцятих років. Тетяна Петрівна, дружина Олекси, наливає чай І з інтересом слухає розповіді, але разом з тим тривожно поглядає на стелю. Люстра починає гойдатися. Нагорі, у сусідів, якийсь шум. Не звертай уваги, сказав Олекса. Так ось, у сорок третьому мене, як досвідченого розвідника, закинули в німецькі тили. Першого ж дня потрапив у пастку. Фашистів троє, я один! Ну, думаю, кінець! Але дешево віддавати своє життя не збираюсь. Думаю, закінчимо бій з рахунком два-один. А вийшло три-нуль на мою користь. Бачиш? І він з гордістю провів рукою по орденських колодочках. Раптом щось грюкнуло, задзвеніло розбите скло, почулося тупотіння, дитячий плач І п'яне реви ще: Сволота! Уб’ю! До квартири вбігла перелякана жінка з заплаканою дитиною на руках. ...а у сина двійки. Тетяно Петрівно! Заховайте! Знову бушує... По тому, як Тетяна Петрівна кивнула на двері сусідньої кімна- ти І як швидко жінка з дитиною шмигнула туди, Іван зрозумів, що такі пригоди трапляються часто. Сусід, Кирик, бушує, пояснив Олекса. Другий рік мучимось. П'є, бушує, дружину лупить. Вона у нас ховається завжди... Стривай, а ти? Невже ти не можеш хулігана приборкати? Не хочеться зв’язуватися... А втім... Він не тан вже й часто п’є. В основному в получку. П'яний сусід шукав Дружину і грюкав у всі двері. Вибухи брудної лайки струшували повітря. Іванові стало і соромно й огидно. Обурення глухо закипало в його грудях. Альошко, ти мою жінку переховуєш?! П'яний Кирик з гуркотом вдерся до кімнати. Я знаю! Всі ви наволоч... у-у-у... Олекса зблід І почав розгублено посміхатися, простягаючи до Ки-рика руки. Кирику, Кирюшо... Ну... ну навіщо…
 Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"