ГУМОР І САТИРА

Перець 1961 №07 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1961 / № 07 / Сторінка № 5

Перець 1961 №07 Сторінка 5. ОЛОМ тобі, мій старший столичний брате Перме! З привітом до тебе ТВІЙ молодший брат Перець Дніпровський! Як ся маєш, що тобі пише вся наша велика перчанська рідня І коли тебе в гості виглядати? Гостював я оце недавно в славному місті Кривому Розі і хо- чу тобІ докладненько розповісти про свої подорожі та гостини. В одному ЛИСТІ всього не опишеш, тож вирішив я написати кілька листів. Читай та мені відповідай. ЛИСІ ПЕРШИМ Збираючись у дорогу, я заздалегідь вирішив не звертати уваги на дрібні знегоди. «Якщо ти приїхав у Кривий Ріг, сказав я собі, де гірники лід землею трощать залізні скелі, а будівельники зводять величні споруди, то будь мужчиною!» Я не бурчав І тоді, коли цілу ніч трусився у вагоні, І тоді, коли з великими труднощами долав відстань між станцією і містом. Споконвіку Існують такі порядки, коли з Дніпропетровська в Кривий Ріг можна добратися тільки з пересадкою. Але все це були дрібниці, попереду мене чекали більші труднощі. З чималим гуртом відряджених я попрямував у готель «Металург», виношуючи рожеву мрію відпочити. Чергова по готелю дуже швидко розвіяла мою мрію. А ви у якій справі? Тут-таки мені розтлумачили, що той, хто не має безпосереднього відношення до чавуну І сталі, не повинен виношувати рожевих мрій про м'яке ліжко. Назва говорить сама за себе: «Металург». Готель підпорядковано заводові, І без візи заступника директора по побуту жодна чолові ко-одиниця не потрапить у номер. Наш гурток перекотився до другого готелю, над входом якого жевріли літери «Руда». Прочитавши це, ми відчули, як стислися наші серця. Ніхто з нас не мав прямого відношення до залізного колчедану та кварцитів. Чергова «Руди» підтвердила наші сумніви одним запитанням: А ви у якій справі? Ми мовчки зітхнули І подалися шукати більш гостинного даху. Більше готелів у Кривому Розі не передбачалося, зате будинків приїжджих, кімнат прибулих І тимчасових гуртожитків була сила-си-ленна по числу підприємств та організацій, щось близько 150. І скрізь на нас чатувало викривальне запитання: «А в якій справі?» Так І спати перехотілося, зате мандри від готелю до готелю нагнали чималий апетит. Сісти до столу виявилось не легше, як лягти у ліжко. Відомча сила продовжує діяти в сфері громадського харчування. Коли наш гурт підкотив до їдальні під уже знайомою назвою «Руда», то прочитали ми таке виразне оголошення на дверях: «Харчування тільки для учасників наради. Вхід по мандатах» Крізь скляні двері ми побачили порожні столики, біля яких прогулювалися офіціантки. Бідолашні, вони нудьгували, а ми нічим не могли їм допомогти, бо не мали чудодійних мандатів. Тому, облизавшись, пішли далі. Іншої їдальні, якщо не враховувати так званої дієтичної, де саме був «санітарний день», в усьому центрі міста не знайдеш. Довелось влаштувати ранок спогадів і теоретичний диспут про перевагу домашньої печені перед ромштексом. Гадаю, ти здогадався, старший брате, що ліричні почуття мої розтанули, як сніг по весні. Куди не поткнись І скрізь стукаєшся лобом об ті відомчі бар'єри та бар'єрчики. «Удільні князівства» керують у Кривбасі і видовищними закладами, І торгівлею, І навіть водопостачанням. Водопостачанням, наприклад, як я дізнався, відають не багато І не мало, аж 22 ооганізації! Тільки й чуєш: Це моє... Це твоє... Твоє моє. а моє моє! I хоч як мені не хотілося бурчати. але болюче питання весь час пекло: Чи є в Кривому Розі госпо-дар? «Безперечно, господар має бути» заглибився я у філософські роздуми. I раптом мене осяяло. Криворізька міська Рада! он хто господар! Я кинувся до телефону подзвонити голові міськвиконкому Миколі Васильовичу Перчину. Але я забув про місцеві особливості, це виявилось не таким простим ділом, оскільки в Кривому Розі кожен володар має свою телефонну станцію, а всього їх налічується 44! Та, зрештою, пройшовши кілька етапів включень І використавши для набирання мало не всі літери та цифри, позначені на дискові, я все-таки додзвонився. Це ти, Дніпровський Перче? радо озвався голова міськвиконкому. Прошу, заходь, заходь, чекаю. Хочу тобі поскаржитись. Значить, завтра рівно о 8-й годині... ЛИСТ ДРУГИМ Опишу тобі, чому я запізнився на прийом до голови міськради аж на 45 хвилин! Повір, брате, не моя в тім вина. Вирушив до міськради я о пів на сьому. Сорок хвилин з Іншими пасажирами тупцював я на зупинці, хукаючи в руки. О сьомій годині десять хвилин кулею промчав обліплений з усіх бонів пасажирами тролейбус. Сісти в нього мені не пощастило, на нього теж, хоча деякі сміливці їхали й на даху. Простояв ше одне півгодинне «віконце» у графіку руху. Нарешті, з гірки скотилося аж шість тролейбусів, енергійно організувавши «пробку». Про «пробку» потурбувався головний…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"