Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №16 Сторінка 2

(Байки)
Журнал Перець 1962 №16 Сторінка 2 - Байки. Мал. В. ГЛИВЕНКА У ШТАБІ НАТО До 150-річчя Бородинської битви 1812 р. приємніше 302 КІЛОГРАМИ СВИНСТВА Наполеон (до НАТОлеончиків). Краще не рипайтесь, панове, там б’ють і плакати не дають. регес иа. НОВИНИ З ПИТАНЬ ТЯГАНИНИ регес на. СКАЖЕМО ВІДВЕРТО, що т. Гельфгат, начальник відділу будлісу «Укрголовліс-папірпостачзбут», паперу не шкодує. А чого його шкодувати, коли сама організація, де він працює, папір. Це добре. Але, між іншим, сам т. Гельфгат покликаний збувати будівельний ліс, а не папір. І тут починається незрозуміле. Замість того, щоб збути школам Золотопоті-цького району, Тернопільської області, будівельний ліс, т. Гельфгат, виконуючи явно функції, збуває цим Воно, де він працює покликана збувати 23 ? І ’ 11 ї II ЯР и V 1 Я не свої школам папірці-обіцянки. звичайно, папір школі теж потрібен, але чистий, а не списаний обіцянками т. Гельф-гата. До того ж ремонтувати школи використовуючи папір, ріал, не рекомендується. Не рекомендується також вірити папірцеві народженому і будувати, як будівельний мате- 5 у канцелярських надрах Одесь- і ( **и'*-х **"" кого обласного об’єднання «Сільгосптехніки». Одержали цей папірець у колгоспі «Перше травня», Реиійського району, в обмін на трактор. Папірець обіцяв відремонтувати трактор. Зараз трактор все ще в Одесі, а папірець в колгоспі. Паперова тяганина потужністю в добру сотню кінських сил триває. Триває і суперечка-торг між 9-ю дистанцією служби зв’язку Донецької залізниці і будівельно-монтажним поїздом № 148, кому перенести кабель із зони земляних робіт. Зв’язківці кивають на будівельників: мовляв, ви копаєте, ви кабель і переносьте. А будівельники на своєму наполягають: ваш кабель, ви ним і сушіть собі голову. Кабель у землі лежить, будівельники на своєму наполягають, а робота стоїть. Страшна річ паперова тяганина. Вона ні перед чим не зупиниться, щоб будь-яке добре діло зупинити. ваш кабель паперова тяганина. Вона Невсипуща і невгамовна людська думка, та сама, що винайшла мові помочі, парасольку, ракетний двигун, підошви на мікропорі і крокуючий екскаватор. Вона, ця думка, подбала і про те, щоб врятувати пам’ятники світової культури від туристів. Посудіть самі, що могло б тися з пірамідою Хеопса, з ським Колізеєм, із собором паризької богоматері, Золотими воротами, з «Ластівчиним гніздом» у Криму, коли б кожен турист відколупав собі на згадку по кусочку від цих пам’ятників! Будьте певні! Не допомогла б і таб-тільки Я залишилася б, бо пам’ятники всьому світі у кишенях запопадливих туристів» Але цього не сталося, бо вчасно було винайдено сувенір. Сувенір гу- ста- рим- ІЗ 3 КИ ІВСЬКИМИ відколупав личка «Руками не чіпати». Можливо вона самі роз’їхалися б по 1 сувенір, розмножився, набрав сотні форм і заступив видів і заступив своїми плечима пам’ятники світової культури. З того знаменного дня, коли було винайдено сувенір, туристи робили плити з Туристи спокійнісінько найближчого кіоска і лі не більше спроб виважувати цоколя піраміди Хеопса. до купляли ці-піраміди у мініатюрному гляді... Приємно, знаєте, придбати небудь на згадку про ті місця, де довелось побувати. А тепер давайте двох містах спробуймо вивезти з них що-небудь на довгу, добру згадку... Що-небудь матеріальне (зубна туфлі дружині, м’ячик синові в рахунок не йдуть), крім особистих вражень. Давайте гуляти по вулицях шої столиці Києва. Давайте гуляти і набиратись вражень. Вражень буде багато, враження будуть хороші, але, на превеликий йшли ви- що- побуваємо нашої республіки вивезти з них туфлі дружині, У І паста, синові на- будуть хороші, але, на превеликий жаль, дуже рідко так буває, щоб перша-ліпша бочка ся без ложки дьогтю. Чи ви у Києві купити що-небудь таке, меду обійшла-зможете що можна купити тільки у Києві і ніде більше. Відразу скажемо ні. про київський сувенір. Маленький, портативний, художньо виконаний, красивенький і головне дешевий. Дорогий туристе, не бийте дарма ніг, ви його не купите. Що?! вигукнуть працівни- красивенький і Йдеться дешевин. чл ки торгівлі. Що?! Київського оргій Миколайович Мойсєєв. А «Запорожець за Дунаєм»? На нього півпуда фарфору пішло, він 7 карбованців коштує, а ви таке кажете! Невдячні! підхоплюють торговельні діячі. Ми про вас піклуємось, сувеніри аж із Саратовської області, з міста Балашова завозимо, а ви... Ось ромашки з кістки, пальми, ось «Дюймовочка». Як на які гроші. Є й на 3 карбованці 60 ко-є і Що, Що, вигукне ниіукне начальник міськмісцевпрому Миколайович Ге- пішло, а ви на аж ось п’ятдесят, карбованців, кусається? пійок, є на вісім на п’ятнадцять «Дюймовочка» пальми у Києві не ростуть? Тоді можемо запропонувати вже не бала-а київську продукцію. шовську, а київську і Теж із кістки. Ось, будь ласка, пів- продукцію. нічні олені, запряжені у нарти. їх виготовляє цех Київського м’ясокомбінату. П’ять п’ятдесят. Загорнути? Що? У Києві олені не водять- ся? Київ не північне місто? М-м... Воно звичайно. Ну тоді купіть північну сосну виробництва Київського заводу пластмас. Що? Пів- нічну сосну приємніше купити в Архангельську? То їдьте собі у Ар хангельськ і не морочте нам голову. Але ми поїхали не до Білого моря у місто Архангельськ, а до Чорного моря. Приїхали в Одесу. Знову прогулянки, знову сотні незабутніх вражень і знову ложка дьогтю в пахучій бочці меду. Що купити на згадку про Одесу? Що подарувати своїм близьким і знайомим? Таке, ло воно і красивим, і портативним і... не дуже кусалося. Бо не кажіть, а в подорожнього кожна копійка на обліку. Що купити? О-о! Сувеніри у скажуть вам у першому-магазині міста Одеси, самі робимо. і в спеціальному не морочте нам прогулянки, знову знаєте, щоб бу- що там нас є, ліпшому сувеніри самі робимо. У нас виготовляють і в театральному комбінаті, і в спеціальному цеху м’ясокомбінату. Є навіть спеціальна фабрика подарунків і сувенірів, яку очолює товариш Морозов. Будь ласка, караван верблюдів. Дешево й сердито. На чорній кілька Мобіл ізу вавши умовно можна вважати їх верблюдами. Поруч якийсь стовпчик білізовуємо ще раз фантазію і тоді бачимо, гонич. стоїть рінь. IX пластмасовій дощечці неоковирних фантазію, ство- Мо- Йдеться, між іншим, не…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"