Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №05 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 05 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1962 №05 Сторінка 2. для керів- дозволу я її наведу «Здоровенькі були!», журналу «Перець» за збрело в на зразок Лист заступникові міністра освіти УРСР тов МИРГОРОДСЬКОМУ П Л так би мовити, «Здоровенькі» на «Здоровенькі». Мал. Л КАПЛАНА Загрузли деякі вчені в травопільному болоті, витягати їх треба звідти. М. С. ХРУЩОВ. І Моє вам шануваннячко, Петре Леонтійовичу! Наприкінці вересня минулого року я потурбував керівних товаришів з Міністерства освіти своїм коротеньким листом, в якому порушив важливе, на мій погляд питання. Якщо пригадуєте, в тому дружньому листі мова йшла про те, щоб усі наші дошкільні дитячі заклади ясла І садочки мали гарні, поетичні назви, а не сухі й бездушні номери, під якими вони перебувають ще й сьогодні. Колись якомусь чиновному ДЯДІ голову нумерувати дитячі заклади військових частин. Так буде простіше І зручніше ництва ними та обліку! сказав неемоційний чиновний дядя, І з його, не сказать би легкої, руни появились у нас номерні дитячі ясла І номерні дитячі садки. У своєму листі я висловив думну, що було б далеко педагогічніше, емоційніше й поетичніше, коли б «дитячий садон № 233» звався б, скажімо, «Лісовими дзвіночками» чи «Соколятами», а «дитячі ясла № 137» звалися б, скажімо, «Голуб’ятками» чи «Орлятками». і ще в тому моєму листі, у такому ж розрізі ставилося питання про школи. Ну, невже в нас справді забракло славних людських імен, якими можна було б наректи всі наші школи? Ще раз кажу: листа було надруковано наприкінці вересня минулого року. До-о-вго, довго не було мені ні одвіту, ні привіту. Аж, спасибі вам, одізвалися ви, Петре Леонтійовичу! Через чотири місяці одізвалися! Але повірте, не це мене здивувало. Здивувала мене ваша відповідь. З вашого повністю. «У зв’язку з статтею вміщеною в номері 18-му , .... 1961 рік, питання про заміну нумерації дитячих ясел, садків і шкіл певними назвами обговорювалося активом дошкільних працівників, педагогів, науковців. На підставі такого обміну думками Міністерство освіти УРСР вважає, що ясла, дитячі садки, школи повинні зберегти єдину, загальновизнану назву, яка відповідає змістові їх роботи, їх призначенню. Дитина дошкільного віку знає свій дитячий садок по місцю його розташування, і для неї не має значення номер або назва його. Навряд Ж чи можна пояснити дитині ясельного і навіть дошкільного віку такі назви дитячих закладів, як «Соколята», «Орлятко», «Лісові дзвіночки» Назва дитячого закладу повинна бути обумовлена певними обставинами. Окремим школам присвоєно імена видатних революціонерів, вчених, письменників, якщо життя або діяль ність цих діячів зв’язані з даною школою, місцевістю тощо. Щодо нумерації шкіл і дошкільних закладів, то вона введена для зручності обліку та керівництва ними. Заступник міністра освіти Української РСР П. Миргородський». Ох і аргументи, ох І доводи! З якого пальця ви їх виссали, шановний Петре Леонтійо вичу? Ну, скажіть мені на милість божу, чому назва дитячого закладу обов’язково «повинна бути обумовлена певними обставинами»? В якій науці ви це відкопали? Де це написано, що школі можна присвоювати імена видатних революціонерів, вчених, письменників тільки в тому випадну, «якщо життя або діяльність цих діячів зв’язані з даною школою, місцевістю тощо». Запевняю вас, що Тарас Григорович Шевченко ніколи не був у Козятині, Вінницької області, але юні нозятинські гро мадяни успішно вчаться у шнолі Імені Шевченка і пишаються тим, що їхня школа носить Ім’я великого Кобзаря. Антон Павлович Чехов ніколи не був у Старо-Костянтинові, Хмельницької області, а Янна Купала, може, й не підозрівав, що на Україні виросте в наші дні славне місто ПІвнІчнодонецьн. Так що ж, по-вашому: у ПІвнІчнодонецьку не мають права назвати школу іменем Янни Купали, а в Ста-ро-КостянтиновІ Іменем Чехова? Тепер «щодо нумерації шкіл І дошкільних закладів». Ви твердите, що «вона введена для зручності обліку та керівництва ними». У нас на Україні, якщо не помиляюся, є більше 8 тисяч колгоспів, але я не бачив жодної вивіски, де було б написано: «Колгосп № 7638, такого-то району, такої-то області». Усі наші колгоспи мають назви, І, уявіть собі, це не заважає ні облікові, ні керівництву. А якщо часом щось І заважає, то зовсім не назви. Це ясно навіть дитині дошкільного віку, а ми з вами вже давно бриємось, шановний Петре Леонтійовичу! Але найбільше мене здивувала, щоб не сказати різкіше, перша частина вашої відповіді, де ви авторитетно заявляєте, що мій лист «обговорювався активом дошкільних працівників, педагогів І науковців». Неправда це, шановний Петре Леонтійовичу! Ніякого активу не було, ви просто вигадали його, вгепавши на цю нехитру штуку чотири місяці часу. Ви могли не погодитись зі мною, ви могли просто написати: «Ти, Перче, не петраєш у цих ділах, І я, заступник міністра П. Миргородський, не згоден з тобою». А навіщо прикриватись Іменем громадськості, вигадувати якийсь актив, якесь обговорення, якийсь обмін думками? Це вже, пробачайте, звичайнісіньке окозамилювання. Не гоже так робити, шановний Петре Леонтійовичу, не гоже! Треба поважати нашу пресу. І себе. Привіт від усього серця! Мал. А АРУТЮНЯНЦА Од вашого ПЕРЦЯ Ййі Жили собі дід та баба. V Будах на Харківщині. Було в них кілька курочок рябих і півень. І все йшло нормально. Краще, ніж у казці Та якось прокинулася баба вночі від півнячого співу і до діда: Це наш. Ще й на віт не займається, а він репетує Завтра ж на базар понесемо! А його діло півняче, буркнув дід, прокукурікав, а там хоч не розвидняйся. Скільки років отак співав, а тепер не догодив? Тепер не ті часи. Мені пустодзвона не треба. Краще будильника куплю!.. Півень цього не чув, інакше б образився. Бо й справді, з позиції високого курячого сідала півняче діло аби кукурікнути. А щоб по ньому годинники звіряти, на те жоден півень зобов’язань не. під писує. Це зрозуміло. Але коли про окремих відповідальних працівників говорити, то тут не все зрозуміло. Чого вони, наприклад, замість того, щоб діло робити, тільки кукурікають? От у тих-такн Будах є фаянсовий завод «Серп і молот» А на тому заводі є, звісно, керівники. Підписали вони високі та широкі зобов’я зання, а виробничого плану і не виконали Кукурікнули, а про те, щоб слово з ділом не розходилося, не подумали. Саме тому і з'явилися на світ божий такі разючі цифри: 72 проценти ручної праці і 24 проценти браку Половина всієї фаянсової продукції республіки зроблена руками будянців А руки…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"