Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 5

(Байки, Народні усмішки)
Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 5 - Байки, Народні усмішки. Микита ГОДОВАНЕЦЬ ’ їт (БАЙКА) Збитошник Кіт, що вік живе на штуках, На грушу видряпавсь, під самий під вершок. А друг його, кудлатий Псюка, Під грушею сидить і стежить: де дружок? Ох, любий мій! гукає друг до Пса: Іди поглянь на виднокруг Небачена, нечувана краса! (Пес думає: «Якби росла там ковбаса!») Ми живемо, уткнувшись в землю носом, Не відаєм, що там у далині, А живимось брехливим розголосом І думаєм, що світ весь у вікні... (Зітхає Пес: «Яке добро! Мені б з помиями цебро!») Глянь: за селом лани, широкополі, Ліс смугою побіг між зелення. 1 люди там працюють на роздоллі, І жайворон співає в сяйві дня... Вилазь сюди! гукає Кіт до Псюші: Послухаєш пісень, потішиш уші... (Пес позіхнув: «Пісні, Браток, не по мені!») А он в селі, в дворі в Миколи Горить вогонь. Старий свиняку коле. Від щедрої руки Собакам кида кендюха й кишки... «Де? Де? Кудлатого мов хто обпік окропом. Ти напрям визначи, давай орієнтир!» І Пес через горби, заростя, річку, вир Де й спритність узялась! помчав галопом. Привабна далина не вабить Пса; Відгомону в душі у нього не знаходять Ні труд, ні співи, ні краса, А кендюхи й кишки з ума відразу зводять. СШ Марення іетендують на юго жандарма. КОПІЙКА ЗДАЧІ ЯК МУЖИК ПАНА ОДУРИВ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я Було це в революцію 1905 року. В одному Із сіл Поділля селяни вирішили помститись панові за всі кривди. Якось вони вигнали ноні і корови на поміщицькі луки, а гай дуки забрали селянську худобу на панський двір. Один селянин пішов до пана по коні, а той заправив за них 25 карбованців. Селянин, подаю чи панові гроші, сказав: Візьміть, пане, гроші І дайте мені копійку здачі. А нащо тобі копійка? спитав пан. А купити коробку…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"