Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 20 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1962 №20 Сторінка 4. Подорож до Узина По всій нашій старенькій пла неті з швидкістю космічних кораблів прокотилася і пішла у світи слава про відважних небесних братів чуваша Анд-ріяна Ніколаєва та нашого земляка Павла Поповича. Не .минула та слава і батька-матері, тих, що гойдали майбутнього космонавта в колисці, тих, що пестили, до праці привчали і виховали сокола-ге-роя відважним, як степовий орел, твердим, як граніт, і скромним, як тихе літо. Усім відоме ім’я Павлової матері Феодосії Касянівни. бо ж нема в світі цвіту цвітнішого, як маківка, нема роду ріднішого, як матінка! А хто не знає величного в своїй простоті вусача (хай вуса трохи менші, як у Тараса Бульби, та не бідаї) Романа Порфировича Поповича! Феодосія Касянівна ніяк не надивиться на си-на-героя і зливає йому рідної води на руки, які ще так недавно тримали штурвал космічного корабля «Восток-4*. Наслухався я про його веселу, привітну вдачу та й поїхав до Узина. Швиденько знайшов подвір'я Поповичів, бо хто ж його тепер не знає... Здрастуйте, Романе Порфировичу! Здоров був, козаче! А хто ж ти будеш і звідки? Та я з Києва! А звуть мене Перцем! А ось і та гиря, якою займався космонавт!.. О, то ти Перець?.. Заходь-заходь. Що ж ти хотів, добрий чоловіче? Та хотів би, щоб оце напередодні свят Жовтневих ви трошки дореволюційну минувшину згадали та про своє життя-буття розказали. Роман Порфирович підкрутив свій пишний вус козацький і мовив таке: Ми споконвіку узинські. І дід мій і прадід тут жили. Прадід отам по той бік річки жив навпроти теперішньої сільради. А дід уже тут. Тут і я родився та в колисці гойдався. У цій хаті і Павло народився... А чи не розказали б, Романе Порфиро-вичу, як ви вчилися? Як кажуть, і я колись під школою ночував. У п’ятнадцятому році почав ходити до школи. Та яка то була школа! Аз били мене раз, буки набрався я науки. Більше законом божим начиняли. Прийде піп і почне тобі розум забивати. Як що не так, то він тобі в голову щигля. «Скинь гарбуз, одінь голову!» кричить. Затовче так, знав... Та лося... що забудеш те, що як кажуть, минулося-забу- то все, А як вчився космонавт, син ваш Павло? Я не мав змоги дуже вчитися, то в мене зародилася струнка: за всяку ціну треба вчить дітей. Та й не так воно було трудно, як моєму батькові було вчити колись мене А Павло наш вчився в школі добре. Він ще змалечку не був такий кручений, як ото бувають інші діти. Беручкий, учепистий був. А як щось провиниться, то не було, щоб ото, як другі діти, тікав та кричав гвалт, а прийде і наказаніє приймає чесно... І ото бачите, який син викувався... Земля наша його виховала. Влада наша радянська. А ми пишаємося... Це ясно, як білий день, що земля наша чудесна його виховала таким соколом. Але, крім цього, для космонавта ще й сила і здоров’я необхідні Не кожен може в таку височінь піднятися У космос скочити це не те, що через пліт. Та в нашому роді взагалі ніхто на здоров’я не жалівся, а Павло ще й спортом займався. Змалечку всякі вправи виробляв. А ось і та гиря, якою займався космонавт’. (І при цих словах Роман Порфирович очима показав на гирю і легенько підняв її вгору). Романе Порфировичу, ви все життя своє працювали. А ось не так давно героїня Надія Григорівна Заглада написала статтю…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"