Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №22 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 22 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1962 №22 Сторінка 2. МОЄ вам вітаннячко-шануван-нячко, дорогі товариші! Знаю, шо, прочитавши ви- шенаведені рядки вашої адреси, деякі необізнані читачі тільки плечи- ма знижуть. «Що це наш Перець спросоння чи з перевтоми такий парадокс утнув? Де він у місті Сторожинці колгоспи бачив, та ще аж цілих три? Хіба вже й на бруківці кукурудза родить і худоба плодиться?» Гей, не дивуйтеся, добрії люди! скажу я таким необізнаним читачам. Не дивуйтеся і не поспішайте з висновками. Адреса правильна, хоч і парадоксальна, але в тому вже не моя вина, а міста Сторожинця. Сторожинець це страшний чаклун і чарівник. Він причаровує до себе нещадно й безповоротно. Хто хоч трошки пожив у Сторожинці - вважай, що той уже закінчена жертва, шо він уже ніколи не вирветься із його тенет. Особливо він ненаситний і пожадливий до сільськогосподарських кадрів. Ото вже як зацугун-дрить фахівця сільськогосподарського виробництва співай тоді Лазаря. На село вже не переберешся, на виробництві будеш тільки наскоками, і нічого тобі більше не любе, не миле, тільки він чаклун і чарівник Сторожинець перед очима стоїть і пальчиком киває: Валяй швидше, хлопче-мо-лодче, до мене. Я тобі своїми тополями та осокорами на вушко шептатиму, я тобі під ніжки свої асфальтовані тротуари слатиму,я тебе теплом і затишком своїх елек- тросяйних квартир обгортатиму. Тут треба з людьми працювати, колгоспне господарство піднімати, а він лукавий кив-морг: Не барися, хлопче-молодче, катай швидше до мене! І мотаєшся, наче той маятник, туди-сюди, сюди-туди, і машині Чернівецька область, місто Сторожинець голові колгоспу «ЗО років Радянської Армії» В Й. ВАМЕШУ, голові колгоспу імені Федьковича. Г. В БОРОДАЮ, голові колгоспу «Нове життя» Н. Я. КОВЕЛЬСЬКОМУ. горе, і перед людьми соромно, і з керівництва того толку, як з козла молока. Розповідають, що один голова колгоспу, що ото мотався сюди-туди, вирішив показати залізний характер. Грюкнувши кулаком по столу, він крикнув: Я вирвуся з твоїх липких тенет, о, безсердечний Сторожинець! Переберуся в колгосп, у гущу есге-виробництва. З усією своєю родиною! З усіма своїми бебехами! Досить! Годі! Кінець кочовому керівництву! Легко слово мовиться, та не легко діло робиться. Не вистачило таки заліза в характері, не зумів вирватись із обіймів Сторожинця. І плакав той голова, і ночами не спав, все карався та побивався, аж поки добрі люди не пораяли йому в гори поїхати та до відомої на Буковині баби-шептухи вдатися, котра всякі чари одвертає. Бігме, казали, баба поможе. До неї колись сам король Міхай приїздив, коли його одна аглицька принцеса була причарувала. Поклав той голова дві копи яєць у валізку, прихопив три кружала овечої бринзи, сів сам за кермо «бобика» (щоб свідків…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"