Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №21 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1962 / № 21 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1962 №21 Сторінка 3. Петро КОЗЛАНЮК Ілюстрації А. АРУТЮНЯНЦА № МОЛИТВИ Молилися в моєму селі своєрідно. Іде було бідний Проць молитися на панський тін до машини та й просить господа бога: Ой, боженьку святий, милосердний! Поможи мені вкрасти хоч півчвертки ячменю!.. А то розмовляє собі бідняк з царем небесним: Ой, боже, боже! А що, небоже? Біда, мій боже! Терпи, небоже. Була теж молитва для парубків: «Боже, татку, дай мені жінку гладку з довгим маєтком і недовгим віком...». Вельми оригінально молився огрядний жебрущий дід з червоними, мов у карася, очима. Ходив він з торбою лише перед Великоднем «на халтури». У кожній бо хаті жінки пекли паски, пеклися пасочки-хаптури і для старців, які на великодній всенощній збирали їх мішками. Та дід з червоними очима не ходив по церквах, він волів сам обійти свою парафію від хати до хати. Дає, було, баба Палійчучка дідові халтура в руки і каже: Помоліться, діду, за дідову душу, за бабину душу та за діда Николи душечку. То скільки отченашів? питає дід. Три, каже Палійчучка. Три душі то й змовте за них три отченаші. Дід тут же і відробляє хаптур. Стає серед сіней навколішки, розкарячує жовті, мов з хріну, пальці і, загинаючи один за одним, чеканить якось сердито: За дідову душечну, за бабину душечку, за діда Николи душечку... Отченаш раз, отченаш два, отченаш три. Іже єси набеси раз, же єси набеси два, же єси набеси три... За ножним словом дід лічить на пальцях, щоб не збитись на зайвину, І так відчеканює всю молитву. Потім цілує з цмоком пасочку і йде до другої хати. А старий знов та неписьменний Онуфрій чудово читав «апостола» на весіллях. Це коли молодий (його звали в нас «князь») приїжджав уже після шлюбу за молодою - княгинею, а тут ворота заперті і свашки перекидаються через тин піснями на зразок: А чого ви приїхали, свашки пелехаті. Ми Параски не дамо вам, ідіть собі д’хаті! Серед отаких співанок Онуфрій брав товстий календар у руки, вилазив на стілець і гудів гнусаво, мов дяк перед «царськими вратами» в церкві:. Мир всім! Слухайте апостола Павла чте-е-ніє! Свашки і гості на дворі й за ворітьми реготали, а Онуфрій витягував та затягував свого «апостола*. ...Братіє! Глаголю вам, що пішов я до Вино града, а там дурна громада, а в ній піп, як гречаний сніп, а дяків, мов отих кінських кізякі-і-в. А в попа Гаврила була сухоребра кобила, не їла вона і не пила, все по зарінках ходила, вночі з богом лягала, а вранці з людьми вже встава-а-ла... Сохла кобила та сохла, аж пішла під місток і там здо-о-хла... Рече піп: не журіться ви, люди, з тої кобили велика здобич буде, з писка буде вам масна, з очей окуляри, з копит гребені, з хвоста решета, з ребер шта-хета, а з гузиці рушни и-иці!!! Онуфрій весело читав також і євангеліє. Брав тоді на спину жіночу запаску, мов попівську ризу, а в руки кадильницю з якогось черепна на шнурку і затягував: Воньмем! Бил человік нарицаємий Симеон, прийдеше же він в корчму і глаголе: Іцку, Іц-ку, дай горілки літру. . Іцик же наливаша, а Симеон попива-а-ша... Прийдеше же он в хату і, не роздягнувшись, ліг спаша, а жена его, нарицаємая Параскевія, бероша макогін і єго побиваша і так продолжається ізо дня-аа-а в де-е-ень. Парубки підхоплювали вмить: Слава тобі, господи, слава тобі! Люди аж вищали від втіхи. А потім говорили в селі: Ото було весілля, ото читав Онуфрій євангеліє та апостола! Шкода, що ви не чули. Так молилися у нас на Покутті за небіжечки Австро-Угорщини. Онуфрій читав свого апосто- ла та євангеліє і за шляхетської Польщі, але ж польські жандарми заборонили це, як більшовицьке богохульство. А людям так кортіло послухати це на весіллях... ПАН БРОНІСЛАВ Знав я у Львові залізничного кондуктора. Він був з моїх сторін і в юності я навіть трохи жив у нього «на станції», тобто на квартирі. Хрестили його в селі Василем, а сам він назвав себе Броніславом. «Пан Броніслав» любив він навіть підкреслювати це звучне ім’я. Навіщо вам цей Броніслав? спитав я якось. Хіба Василь ім’я погане? Не погане, але як ти назвеш його по-пан-ськи?.. Базилі, Базьо? Базьом звуть цапа, а я не цап. А Броніслав, чоловіче, не Василь, не Іван і навіть не Ян з перших-ліпших Печихво-стів... Броніслав є навіть Потоцький. Такий ти, Василю, Потоцький, як я прези-дентова Мосціцька, сміялася з нього богобій-на Василиха, яка звала огірки «вогирнами» й розмовляла в хаті таким львівським жарго ном, що просто втіха було слухати оцей «ба лак». Знаю, що на Потоцького в мене і морда не вийшла. погоджувався Василь. Та і руни і ноги в мене задовгі. Але дай мені, жінко, ма єток Потоцького. то до мене приїде і Пілсуд ський у гості. Оригінальна цс була людина. Високий, кипу чий. мов окріп, акуратний, кондуктор любив виходити у аїльний час «паном» на вулицю. Не залізничником у блузі, а «елегантом» з па лицею в руці. Цілу…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"