Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №11 Сторінка 5

(Картини з життя первісної людини)
Журнал Перець 1962 №11 Сторінка 5 - Картини з життя первісної людини. а о я 1 м -о- ч А *-*ч 0 о Ж І к * І і г Г 1 Г ВВВВ" Я мандує вельник нок. Розгл РВУТЬ з Заглянемо хоча б на один якийсь заготскотовідгоді-вельний пункт і подивимось, що там робиться. Хай це, для прикладу, буде. Магдалинівський пункт. Дзвонить телефон. Працівник пункту знімає трубку: Слухаю... Ага... Який колгосп? Скільки? Скільки, кажу, свиней нам відправляєте? 56 голів? Ага, ага... ляєте? 56 голів? Ага, ага... А коли привезете? О 13-30? Гаразд. Спасибі за інформацію. У колгоспі вішають трубку, а працівник пункту дзвонить далі, просить з’єднати його з місцевим торгом. Алло! кричить він. Женіть транспорт за свиньми. Скільки? 56 голів. Щоб машини були у нас 13-30. О тринадцятій годині тридцять хвилин біля воріт Магдалинівського «Заготскотовідгодівлі» уже стоять машини і з і з торгу. Перевантажуйте! ко- У о V тринадцятій пункту колгоспу заготскотовідгоді- і йде писати раху- ядаючи документ, працівник торгу виписаний починає лупати очима. Слухайте! у відгодівельника. От ви тут нам нараховуєте по 1 карбованцю з кожної голови «за концентрацію». Як це розуміти? Як хочете, так і розу- питає вій М’ЯСОМ... мійте. У нас в інструкції ясно написано: за концентрацію худоби по 1 карбованцю з голови. А от іще... нас дивується представник торгу, ще написано: 56 карбованців за санветобробку. Точно, по 1 карбованцю з голови... Але ж ніякої обробки не було. Просто перевантажи-V Тут ли свинеи з машини в машину. це «З а готското відгодівлі» області. Було чи не оуло діло не наше. У нас є інструкція... І справді, така інструкція є. І не тільки в Магдалинів-ці, а й на всіх інших пунктах Дніпропетровської Це інструкція про порядок поставки свиней для відгодівлі конторами «Загот-скотовідгодівлі», затверджена Держпланом УРСР, Укр-раднаргоспом, ством торгівлі та Міністерством фінансів УРСР. Інструкція, безперечно, вильна, Діла годівлі», Контори, безперечно, шуть... Була чи не була концентрація, в рахунок. Була чи не була ветсан-обробка, а вони, будьте певні, карбованця злуплять. Вирвуть з м’ясом... Мі вістер пра- але: в «Заготскотовід-безперечно, йдуть. пи- все одно пишуть це карбованця І. МАКСИМОВИЧ. ВДАВСЯ І ковтаючи Що це Ні , хто ТІЛЬКИ ТИМ, що АВИНА котиться на південь, довгі степові кілометри. скіфи, сармати чи таври вирушили на нові землі? не ті, не другі і не треті. Ні скі фи, ні сармати, ні таври не користувалися автотранспортом. Таврійськими, степами котиться нове плем’я відпускни-ки-«дикуни». «Дикуни» відрізняються від усіх горить бажанням обнятися з Чорним морем, не мають санаторних путівок, курсовок або звичайних туристських путівок. У всьому іншому «дикуни» абсолютно цивілізовані люди. Вони не їдять сирого м’яса і... дивна річ, люблять спати у чистих ліжках. Скільки їх, тих «дикунів»! Тисяча? Дві? Десять? Сто? Відразу скажемо: точної цифри не вдасться встановити нікому, навіть найточнішій лічильній машині. Ми знаємо, що їх дуже багато. І кожного року їх стає все більше і більше. Чорне море, кримські гори, ясне сонечко давно перестали бути монополією нудьгуючих одинаків, котрі не знали, де час і гроші. Чорного моря і ясного сонця тепер вистачає для всіх. Вони однаково голублять своїми хвилями і своїм промінням і тих, що з путівками, і тих, що без сиріч «дикунів». Але проблема купання і проблема загоряння, які вирішуються в ту мить, коли «дикун» разом з родиною («дикуни»-одинаки не типові) досяг тієї географічної точки, де суша переходить у море, відразу ж породжують дві нові проблеми. Проблема № 1 де їсти? Проблема № 2 де спати? Трохи запаморочений крутими гірськими віражами і шале-, як ка- втопити ним кримським сонцем, «дикун» в’їжджає до Ялти і жуть, тисне на всі педалі прямо до пансіонату «Ялта». Дуже добре, якщо такий «дикун» свого часу народився в сорочці і його авто прийняти 90 машин... близько м-м... дев’яноста». як сказав сіонату Анатолій Миколайович Сорока. Так, біля 90 машин і біля... 300 людиноодиниць. Це відразу нагадує теплушку вже не здається «дикунові» таким лагідним. Так, пансіонат «Ялта» і справді тісний, як теплушка. 12 і... все. Поруч будується ще 1 прибуло дев’яностим... Дев’яносто? «М-м... дев’яноста». як сказав нам часу Пансіонат до дев’яноста... директор пан- . І » і І'' і 1 1 м А?*’ народився «Ялта» може «40 человек и 8 лошадей», і Чорне море 15 З коли ЧІРНс; МИ Ж он тяі.. і о Х , *- V х і ч I 4 6) І А’ч 1 5- ч » і І 4 * ’ 1 у о « не добудовано, а в магазині тріснула стеля. їдальню не відкри-а магазин довелось закрити на ремонт. Алупка значно більша за Гурзуф, і «дикунів» тут збирається більше, а «посадочних місць» у півтора раза менше. Два роки тому в Алупкинському парку недалеко від знаменитого палацу стояв павільйон, де можна було смачно перекусити гарячими шашличками або чебуреками. Минулого року в тому павільйоні торгували лише консервами. А цього року павільйон закрили зовсім. Щоб клопоту було менше. Може, нічим торгувати? Ні, кухні їдалень та ресторанів не встигають освоювати продуктів. Продуктів доволі, їдалень обмаль. Ялті на... папері у всіх їдальнях та ресторанах мусить бути одинадцять тисяч «посадочних місць». Це не багато, але цією цифрою дуже вихвалявся директор Ялтинського курортного тресту ресторанів та їдалень Олексій Тоифонович Казимирчик. л и, У самій перлині Криму -ресторанах мусить бути їдалень, кафетеріїв, ресторанів. Стоїть і нічим (або майже нічим) не торгує, зате кожен може бачити, що Олексій Трифоно- вич Казимирчик ночі не досипає, шашлика не доїдає, все ду-як догодити «дикунові»... кольоровим альбомом. ...І всіх їх у Ялту несе, і всіх їх Ялта, наче магніт, тягне! скаржились нам у Ялті громадяни, котрим доводиться відповідати бодай за примітивний побут «дикуна». Ми їм співчуваємо. Більшість «дикунів» дійсно вабить Ялта. Але. їхні симпатії та антипатії цілком виправдані. У Ялті є дахи, де за хороші гроші у приватника можна найняти комірчину, і в Ялті є столи, де бодай через 2 3 години можна заморити має, черв’ячка. А вже «ошую» і «одесную» черв’ячка не дуже замо-р и ш. А місця вздовж Чорного моря в тому ж таки Криму ого-го? Ще на скількох «дикунів» вистачить! Довго тривають дебати про освоєння «Зеленого мису» та «Голубої затоки», тих, що «одесную» від Сімеїза. Там чудова площа і чудесне місце. Там може бути і кемпінг, там може бути й автопансіонат, і просто пансіонат, там можуть розташуватися тисячі «дикунів»... Можуть... І перші кроки до цього вже зроблені. На березі Чорного моря в цьому районі споруджено... вбиральню та дерев’яний тент на пляжі. Цим і обмежується турбота про «дикуна». Але проблема № 1 і проблема № 2 з порядку денного тут не зняті. Бо веселий «Супутник» на колесах з бульйоном, кавою, котлетами та шашликами туди не доїхав. Що ж залишається робити «дикунові»? йому залишається сідати на пароплав і «панять» на Одесу, бо й там є Чорне море, і там є ясне, щедре південне сонце. Але в Одесі «дикунові» теж буде не дуже весело. Бо одеський пансіонат не кращий ялтинського. Тільки й того, що ялтинський опікає Олексій Три-і Микола Кузьмич Арешке-директор Одеського курортного тресту їдалень. Але пансіонат тісний, один із корпусів будується вже третій рік, а кілька десятків легких будиночків (кожен пені. На березі Чорного моря фонович Казимирчик, а одеський в и ч ресторанів та Й :« ' ч к А1: ?: йї? і І…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"