ГУМОР І САТИРА

Перець 1962 №06 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1962 / № 06 / Сторінка № 7

Перець 1962 №06 Сторінка 7. (УРИВОК з ГУМОРИСТИЧНОЇ Не було нічого. Ні землі, ні неба не було. Була тільки здоровезна і глибочезна дірка, що називалася пустотою. І витав у тій пустоті господь бог Саваоф старий дід з нестриже-ною шевелюрою та вкрай зіпсованим характером. Воно й сказати: мене або вас упхнути у ніщо та лишити напризволяще не добріші од бога станемо, не ївши, не пивши, слова жодного не почувши. Витає господь бог і думає: каторга, а не життя! Псалма поспівати б так псалмів ще нема не видумали. У ресторації посидіти за чарчиною так і ресторації не збудовані. Пригорнутися до молодички «по образу і подобію своєму» то хоч би одна щербата де вишука лася... А тут холодюка вічний. І ніде зогрітися, ніде душею спочить... Хоч вішайся!.. пробурчав господь бог. Так мотузка нема. І знову ж таки: за що його, гемонського, вчепити, коли кругом пустота? Витав господь бог, бурчав і раптом на щось як гепнеться! Тю, гукнув з переляку. -- Не «тю», а Сатана, прохрипіло з темряви. Який Сатана? визвіривсь Саваоф. У пустоті один я витаю Витало б тебе на мотовило трохи печінки не одбив! вилаявся Сатана. Не будь я безсмертним гигнув би од твого витання. Хто безсмертний? Я безсмертний. Брешеш! Сам брешеш! Соромно, бозю! Хто тобі на страшному суді грішників для розправи видаватиме? Я! Не стерпів господь бог образи та так врізав Сатану межи очі, що аж в пустоті визвіздило. Ну, пам’ятай! втер Сатана роз’юшеного носа. Колись не так віддячу! І щез. Господь бог полетів далі та й подумав: підкрадеться ж сатанюка ззаду, потиличників надає куди сховаєшся? Доведеться такий сякий закапелок сотворяти. А там, дивись, ресторацію зліплю, офіціантку, може... І заходився сотворяти. В одну пригорщу набрав пустоти, в другу... Вимішав гарненько, хукнув на неї святим духом і з’явилася твердь земна. Воду було важче сотворяти, але, всемогущий знайшов вихід із скрутного ста новища. Потім одділив твердь від води, став на сухе, одсапує. А кругом хоч в око стрель, така темрява. Отож господь бог скомандував: Да буде день! І настав день. А як тільки засвітало, очам його відкрилися голі кострубаті скелі На одній з них сидів рогатий Сатана і реготав, аж на кольки його брало, бо сотворене було таке неоковирне, що хоч плюнь. Оскільки всемогутній болісно реагував на критику, то спершу прогнав Сатану, а вже потім заходився виправляти власні помилки. Для початку насотворяв дубів, кропиви, жоржин, осик, будяків, осоту, гречки, споришу, материнки, вовчої ягоди, подорожника, полину, ялин, беріз, верб, груш, картоплі, ріпаку, ло- ПОВІСТІ «БОЖА БІОГРАФІЯ») боди і так далі, і так далі, і так далі. Під кінець зліпив яблуню і понавішував на неї соковитих плодів. Глянув сам би їв, та богові їсти не положено. Аж завидки взяли, що якась шельма таку фрукту їстиме. От нехай-но тільки хто спробує до яблука доторкнутися! Потім взявся за тварин і комах. За день з-під його рук вийшли слони, крокодили, коро ви, клопи, овечки, тигри, мухи, кити, комарі (прості і малярійні), гадюки, гедзі, кози, бегемоти, вовки, ведмеді, олені, удави, таргани, блохи, собаки і так далі, і так далі, і так далі Усякої тварі по парі. Наказав господь бог всій цій братії плоди тися і розмножатися та й порозганяв. Кози негайно почали вербове листя скубти, блохи залізли у собачу шерсть, собаки заходилися ловити бліх, гедзі жалити корів, тигри жерти овець словом, пішло таке що бог тільки очі витріщив. Цюцю їх! Цюцю! зареготав, хтозна звідки з’явившись, Сатана. Геть! гримнув бог, ліплячи щось із глини «по образу і подобію своєму». Згинь, Сатанюко, бо я царя природи ліплю* Виліпив, хукнув, душу вставив і мовив: Ректимешся Адамом. Іди, сину, гуляй у раю! Еге! огризнувся похмуро Адам. Як всякої тварі, так по парі, а як Адам, так сам! Бог визнав, що виліплене чадо не таке вже й дурне: розібралося, що до чого. Отож господь приспав його, витяг ребро і сотворив Єву. Коли останні деталі дошліфував і глянув на свій виріб аж слину ковтнув: справна діви ця, все «до припорції». Кгм! бухикнув бог. Ну, йдіть, молодята! Працювати вам не треба все в раю до ваших послуг, а думати треба тільки про мене, бо я ваш творець... подививсь на Єву, на Адама, на яблуню. І от що. Ні ти, Адаме, ні ти, Єво, щоб яблук не рвали і не їли, бо животи болітимуть. Ясно? А тепер бігайте, в пісочку грайтеся, а я…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"