Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1962 №06 Сторінка 5

Перець 1962 №06 Сторінка 5. СЗОЇІЛН Останнім часом у нас розвелося стільки стандартних слів-замінників і всіляких делікатних фраз-ярличків на різні явища, що ми часто перестаємо називати речі своїми іменами. Студент на екзамені вже не просто плаває, він уже тоне, а професор хитає головою: «Слабенько підковані, юначе»... Громадянин Н. покинув жінку з дітьми і пурхає метеликом від красуні до красуні. «Морально не стійкий» підсумовує громадський обвинувач свою промову на товариському суді. Це замість того, щоб сказати коротко і ясно: розпусник, падлюка. Часто відверте хамство ми називаємо «негідною поведінкою», звичайне шкурництво і боягузтво «небажанням взяти на себе відповідальність». А про егоїста чи навіть про відвертого хапугу ми кажемо: «Своє особисте він ставить вище за громадське» і чекаємо, коли ж воно у того суб’єкта все стане навпаки. Та є одна риса в характері людей, яку хоч і надибуємо не дуже часто, але яку любителі обтічних формул дуже ретельно маскують. Це дурість. Про дурість у, так би мовити, службових умовах у нас взагалі немає звички говорити. Може, ви пригадаєте бодай один випадок, коли б працівника, який провалив доручену йому роботу, звільнили з посади не як такого, «що не забезпечив», або «такого, що не впорався з роботою», а за ду р і с т ь. За те, що він просто дурний, бездарний працівник. Про те, що дурість шкодить ділу, розуміли ще в сиву давнину. Та не будемо тривожити далеке минуле, звернімося до свіжих, сьогоднішніх фактів. У Києві, на Хрещатику, в магазині готового жіночого одягу загалом дбають про покупців. Жінка має змогу вибрати сукню будь-якого фасону. Щоб покупці не штовхалися біля прилавків, одяг розподілено по секціях: 44-й, 46-й, 48-й розміри і т. д. І біля кожної секції окрема кабіна для примірки. Вибирайте, мовляв, міряйте, скільки вашій душі завгодно! Але ось із кабіни ми чуємо діалог. Спочатку він відбувається у приглушених тонах, щось на зразок того, що в музиці називають «піаніссімо». Поступово тон підвищується, стає роздратованим і набуває характеру «крещендо». Діалог відбувається між продавцем і жінкою, що приміряє нове плаття. ЖІНКА. Це плаття на мене тісне... ПРОДАВЕЦЬ. Ви маєте рацію. Це не ваш розмір. Вам потрібен сорок восьмий. ЖІНКА. То будьте такі ласкаві, дайте мені плаття 48-го розміру. ПРОДАВЕЦЬ. Не можу. Це в сусідній секції. Там свій продавець. ЖІНКА. Але ж я не можу вийти голою з кабіни! ПРОДАВЕЦЬ. Не треба голою. Одягніться. ЖІНКА. Значить, я повинна одягнутись, піти до другої секції, знову стати в чергу, роздягнутись... ПРОДАВЕЦЬ. Самі винні. Клієнт мусить знати свій розмір. Будь ласка, звільніть кабіну, бачите черга! ЖІНКА. Ідіотизм якийсь!.. Сказано, звичайно, грубувато. Але раціональне зерно в цьому зойкові душі є. Хіба й справді так важко організувати обслужування покупців, щоб не забирати в них дорогого часу й не псувати їм нервову систему? Звичайно, не важко. Але для цього треба подумати, поміркувати. А тут, як бачите, не додумали. А недомисел і дурість, як відомо, рідні сестри. Давно вже минули ті часи, коли годинники й електробритви були гостро дефіцитним крамом. Зараз уже не треба бігати по всьому місту, щоб придбати їх. Заходь до першого-ліп-шого магазину і купуй хочеш за готівку, хочеш у кредит. І безплатний ремонт гарантується. А от, яку нас у Києві стоїть справа з гарантійним ремонтом це вже інша річ. Зіпсувався годинник? Будь ласка, чимчикуй з Чоколівки або…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"