Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1962 №15 Сторінка 4

/ Перець /Журнал перець / Рік 1962 / № 15 / Сторінка № 4
Перець 1962 №15 Сторінка 4. Мал. Л. БОЙКА ж їліМшІкІІіїІЇІ. ? .у те»» її в і;. Ж Вам не доводилося коли-небудь зустрічати двійників? Якщо доводилося, то ви, очевидно, роззявляли од подиву рота. Бо ж двійники, ці дивні витвори веселої матінки-природи, явите таке ж рідкісне, як точний прогноз погоди. А я вже не дивуюся, коли зустрічаю двійника. Спочатку я дивувався, потім мені хотілося кричати, потім плакати. А тепер я вже й не знаю, як виражати свої емоції. Я просто не хотів би більше мати жодного двійника. Але це від мене не залежить... Без слів про перестраховку. П’ять років тому у мене було вісім двійників. Тепер їх стало тринадцять. Першим був цибатий молодик у лижних штанях і спортивній куртці. У нього було довгасте обличчя і байдужі сірі очі. Крім того, були те й міцні нерви спортсмена, бо він не здивувався, коли побачив мене. Він демонстративно відвернувся од мене, виставивши напоказ свою широку спортивну спину. Другим був опецькуватий чолов’яга. Він обіймав когось на прощання, цілував, а потім гірко заридав, ніжно прихиливши голову до чужих грудей. Коли я спробував сказати йому слово, він радісно вигукнув: «Браток!» і, схопивши мене у свої обійми, дихнув у лице горілчаним перегаром і обслинив мені щоку... Не можу вам розповісти про всіх. Декого з них я встиг зовсім забути. У схвильованій пам’яті залишилися тільки окремі, найвиразніші деталі: синій ніс «під мармур», нахабні очі, відстовбурчені вуха, кущики волосся на лисині... Так, я не хочу більші' маги двійників. Але це не залежить ні від мого носа, ні від моїх очей, ні від моїх вух, пі від волосся, і взагалі не від усього мого зовнішнього вигляду... З дванадцятим двійником я зустрівся з місяць тому. Він тихо лежав, укритий проштампованим казенним простирадлом і дивився на мене добрим співчутливим поглядом. Це була ветха сива ба буся. Тринадцятого (якби-то вже й останнього!) зустрів тільки минулої середи... Я ішов шкарубким асфальтом, ніс у руці чемодан, а натреноване на прикрих несподіванках серце вже віщувало щось недобре. Так воно й сталося. Провідниця пильно розглянула мій квиток, глянула на мене і посміхнулася. » А я думала, що ви вже у вагоні. Поки що пі, спробував я пожартувати. Значить, у вас є двійник. Знову!.. тільки її зміг простогнати я. Можете самі переконатися... Не розраховуючи на чудо, не чекаючи несподіванок і не довіряючи власній примхливій долі, я незграбно піднявся на металеву приступку і поплентався тісним коридором вагона. Справді, на моєму місці, зручно вмостившись, сиділа дівчина. В новелах, при подібних зустрічах, герої закохуються за першим переїздом. Ми ж, як і належить порядним пасажирам, не стали звіряти своїх сердець, а по-діловому звірили свої…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"