Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1962 №15 Сторінка 3

Перець 1962 №15 Сторінка 3. ДЕ ТОНКО, ТАМ і РВЕТЬСЯ... Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Все почалося з відкриття. Агроном по технічних культурах колгоспу ім. О. Кобилянської, Глибоцького району, Чернівецької області, Митро-нюк Настя Гаврилівна вдвічі поліпшила якість волокна льону. Цей переворот у селекційній науці, це неабияке відкриття і досягнення могло б зацікавити сотні спеціалістів не тільки Чернівецької області, але її далеко за її межами. Могло б, якби Настя Гаврилівна не хворіла над мірною скромністю і не тримала своє відкриття в глибокому секреті. Словом, Настя Гаврилівна не любила популярності і не поспішала захищати дисертацію на тему, як волокно № 8 (якість і товщина волокна льону визначається номерами) перетворити на волокно № 16. У спеціальних селекційних журналах Настя Гаврилівна Митрошок про це чарівне перетворення волокна теж не обмовилася жодним словом. Не хотіла вона також розповідати про творчий колектив, разом з яким здійснювала цю селекційну роботу. А її співавтор по селекційній роботі Петро Якович Нікітін, старший сортувальник Сторожинецької льонобази, взагалі залишався в тіні. Настя Гаврилівна не переобтяжувала себе численними дослідами і роботою но ви вченню природи льону. Вона обмежилась ви вченням душі Петра Яковича і прийшла до висновку, що старі селекційні методи сира ва копітка і марудна. Досить було в камер ній, інтимній обстановці встромити в руку Петра Яковича відповідний пакет, як волокном льону починалися чарівні перетворення. Воно ставало вдвічі тоншим і вдвічі якіснішим. Словом, волокно 4 ставало волокном № 16. Тепер залишалося провесні деяку агітмасову роботу серед несвідомих ланкових. Агроном Митронюк цю роботу провела, і ті ланкові, що погодилися з власної кишені наповнювати пакети для Петра Яковича Нікі-тіиа, відразу ж почали «вирощувати» льон, волокно якого визначалося номером 16. Така «селекція» не могла пройти повз увагу голови колгоспу Голова-нова Олександра Григоровича. Олександр Григорович відразу ж зробив практичні висновки, пригадавши, що в колгоспі є залишки волокна льону те з врожаю 1959 року. Невже при відповідній «селекції» ці залишки не можуть перетворитися на високоякісне волокно? Це питання не давало спати Олександрові Григоровичу доти, доки він не наказав бригадирам Бойді Петру Івановичу та Кручкові Василю Петровичу взяти під звіт з колгоспної каси по 300 карбованців (новими грішми) «на предмет» передачі їх агрономові Митронюк до власних рук. Куди пішли ті гроші далі, не важко здогадатися хоча б з того, що всі залишки старого волокна були прийняті під номером 16. Та вже так завжди виходить, що хто бабрається у болоті, той не може не забруднитися по самі вуха. Один злочин перед державою потяг за собою…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"