Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1962 №13 Сторінка 3

Журнал Перець 1962 №13 Сторінка 3. М. Ст. горчивкін Ілюстрації Л. КАПЛАНА. Коли вам трапиться у якійсь справі завітати до нашої установи, ви неодмінно зустрінете такого собі дрібненького, згорбленого й немічного на вигляд, але меткого, як жевжик, чоловічка років під шістдесят. Це бай Калчо Си-вогорський колишній політв’язень, колишній полонений концтабору, колишній підпільник, одним словом, колишній як не поверни. Та коли й ви ненароком виявитеся якимсь колишнім мучеником і спитаєте бая Калчо, в якому році, скажімо, він був у Сливенській в’язниці, він одразу аж підскочить: О! Тепер пригадую! Розповідали мені хлопці про тебе. Саме тоді мене перевели з Плевни, а тебе звільнили... Мене перевели... поправляєте ви його. Атож, атож! Перевели до іншої в’язниці... До Софії... Еге ж, еге ж! Адже потім із Софійської в’язниці прибув до нас Тропченя ти знаєш Тропченю? Він сказав нам, що й ти був там. А про тебе хлопці просто чудеса розповідали. «Сміливий, говорили, надійний козарлюга!» Ну, якщо так хлопці говорили, то не було ніякого сумніву, що Калчо Сивогорський перебував у Сливенській в’язниці. Інакше звідки б він знав про все це? Ти дивись, який приємний чоловік! Симпатяга! І не було ніякого перебільшення в тому, що бай Калчо справді симпатяга! Незважаючи на його тонку шию з випнутим адамовим яблуком, на його жовті з’їдені зуби, на впалі, мов у святого в піст, щоки, він здається симпатичним уже з першого погляду. І сам собі не міг би чоловік пояснити: що його вабить у баєві Калчо, що його тягне до нього? Можливо, його хрипкий і трохи по-сільському простуватий голос? Чи, може, оця молодеча жвавість і готовність одразу прислужитися? А може, його вміння блискавично схоплювати все, що тобі приємно, а що неприємно? Бай Калчо справжній майстер заприятелювати з першим стрічним. І обирає для цього, зрозуміло, не будь-кого, а людей помітних, видатних, поважних директорів, голів, велике начальство, іноді навіть міністрів. Заздалегідь, перед наступом, він намічає, так би мовити, ряд організаційних заходів у підготовці до вирішальної атаки. Вивчає найменші подробиці життя-побуту свого об’єкта: коли і де народився, де і що закінчив, як звати його дружину, якщо одружений, як звати братів, сестер, коли і в якій в’язниці сидів, хто з ним там був тоді і тисячу інших, на перший погляд дрібних, та надзвичайно важливих для справи подробиць. Але звідки він дізнається про все це? спитаєте ви. А навіщо ми з вами?.. Даруйте! Не так я, як ви та ваші знайомі... А коли бай Калчо після тривалого полювання здибає в певних обставинах намічений об'єкт, у даному разі, скажімо, директора підприємства «Кінський зуб» Кінчо Клопатарова, між ними починається приблизно така розмова: Ти ба! Здоров, Кінчо! Як ся маєш? Ти що тут робиш? Здрастуйте!.. Спасибі, добре... Вибачте, але я щось не пригадаю, з ким маю честь... Аякже! Став директором, великим начальством - де вже там пам’ятати про таку дрібноту, як ми?! Вибачте, будь ласка! Але я не з тих, що... Авжеж! Воно й видно, що не з тих! Кінчо Клопатаров оглядає бая Калчо з голови до п’ят, кліпає очима, чухає вказівним пальцем потилицю, напружує пам’ять, але подібної фізіономії не згадає, хоч убий. Ви помиляєтесь, товаришу... Сивогорський! допомагає йому бай Калчо. Понад двадцять років минуло відтоді, то не дрібниця, не жарт. Чекай, чекай! Ніби щось пригадую!.. Сивогорський, Сивогорський... Ні! То був Свято-горський! А от уяви собі, що той самий Святогор-ський був я! Ні, Дімо Святогорський загинув у 1931 році, його повісили. Можливо, можливо! одразу погоджується бай Калчо. Не перечу! Але ж моя підпільна кличка теж була такою. Святогорський значить, трохи ніби пахло монастирем, попом і взагалі чимось релігійним... Але все це для зручності, розумієш, в ім’я партії... Та про це можна розповідати без кінця... Пам’ятаєш Каратанчева, отого кульгавого, з репнутою губою, що любив декламувати вірші Ботева? Пам’ятаю, як же не пам’ятати! Ми його дражнили Зайченям. Тепер десь у начальстві…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"