ГУМОР І САТИРА

Перець 1962 №09 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1962 / № 09 / Сторінка № 5

Перець 1962 №09 Сторінка 5. О, пекельні тортури святих великомучеників! О, гіркі сльози подвижників божих! Чого варті ви у порівнянні з слізьми, що блищали на очах у Толі учня першого класу Хол-минської середньої школи! Ти плачеш, Толику? Хто тебе скривдив? Ча-па-ев... Хто?! Весь клас іде на «Чапаєва», а я... Іди й ти разом з усіма. Не можна... Тато й мама заборонили ходити в кіно. Грі-і-іх... А що не гріх? Молитися богу і співати псалми... Дивишся у світлі очі хлопчика і ніяк не віриться: невже це правда? Свята правда! Але Толя, можна сказати, пройшов лише короткий курс домашнього релігійного виховання. А є ж серед його однолітків і такі, що вже побували на великому таїнстві «перевтілення святого духа» і, подумати тільки! удостоїлися слухати проповіді самого Василя Івановича Коваленка. Хто такий Василь Іванович Коваленко? Це, так би мовити, достойник божий на землі чернігівській і донецькій. Василь Іванович говорить із Всевишнім, як із своїм сусідом. Здоров, каже, господе! Здоров, здоров, Василю, відповідає господь бог. Ну, як там у тебе діла на землі? Діла?. Діла нічого... Будинок у Холмах купив, меблями обставив, на курорт їздив. Та ні, не твої особисті діла мене цікавлять, каже господь. Ти мені про мирські доповідай! Чи слухається тебе твоя паства? Чи вірить у мою божу благодать? У бога так-сяк, ще дехто вірить... А от у божу благодать не дуже. Поможи, господи, укріпити в людях віру. Чим саме? Василь Іванович Коваленко підніс угору руки: Пошли нам, господи... І о, чудо! Всевишній і справді послав! Минуло небагато часу, і на голову Василя Івановича Коваленка, наче манна з небес, посипалися грошові перекази і посилки. Збилися з ніг листоноші, бігаючи по кілька разів на день до Василя Івановича. Зацікавилися люди: А хто це про вас так дбає? Брати... відповідав Василь Іванович. Поглядаючи на десятки посилок, люди похитували головами: щось дуже багатенько братів у нього... І сестри теж... пробубонів він. Василь Іванович, між іншим, не збрехав. Посилки і грошові перекази йому, іменем божим, надсилали брати і сестри «во Христі». Різні бувають «брати» і «сестри». Об’єднані в секти, моляться вони богу, б’ючи поклони, і співають своїх священних пісень. Але «брати» і «сестри» Василя Івановича Коваленка це, як кажуть, співаки з іншої опери. Для своїх молитов вони обирають най-глухіші і найтемніші закутки. Службу свою правлять при завішених вікнах, а вхід оберігають краще від вартових, приставлених до райських воріт. Чим же пояснити таку настороженість «братів» і «сестер»? Згуртовані довкола Василя Івановича, «брати» і «сестри» належать до найбільш бузувірської секти «трясунів-п’ятидесятників». Отих сліпих фанатиків, чиї дикі 5 я обряди не раз закінчувалися вбивствами. Так, наприклад, п’ятидесятник Лозко з Копища. Жито мирської області, щоб «урятувати душу» і заслужити вічного загробного життя, в 1960 році зарубав сокирою свою восьмимісячну ди тину. Як саме моляться своєму богові «трясуни» розповідає Іван Васильович К. Ще не так давно він сам слухав проповіді Коваленка. Сам особисто вів переговори з господом богом і навіть запев няв, що на нього не раз сходив «дух божий». Тепер він із сумом пригадує: Збирається нас повна хата. Слухаємо Василя Івановича, співаємо псалми. Молимося. Довго, стоячи на колінах, молимося богові. Зразу по святому писанню, а потім самодіяльність починається: той тіпається, той завиває, той лупить лобом об долівку аж дошки тріщать! Той верещить, той щось схоже на «бугі-вугі» витинає, той навіть півником кукурікає... Це значить, що на нього вже святий дух зійшов, і він «розмовляє з богом на іно-язиках»... Не важко уявити, що стає з людиною після такої кількагодинної «святої трясці». Така людина вже, напевно, без пересадки мусить потрапити до царства небесного. Новела про чудасі У своїх мандрах я якось спіткнувся об здоровенну каменюку. Ногами зачепився й спинився, міркую: перескочити чи довкола обскочити. Історія каменюки трохи чуднувата й трохи сумнувата. Хорошу, трудову людину хотіли незаслужено покарати. За віщо хотіли скарати? ви питаєте. Та так, як ото говорять, з дурного ума. Колись, давним-давно,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"