Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №07 Сторінка 3

Журнал Перець 1963 №07 Сторінка 3. Багаторічні спостереження показали, що ні на крижині, ні на камені паразити не заводяться. Це вже така аксіома, що не вимагає аніяких доказів. На крижині хіба що розживешся радикулітом, а на камені, як каже народна мудрість, і жито не родить. Що ж до паразитів, то вони понад усе люб лять триматися ближче до тих місць, де родить жито, пшениця та інша пашниця. І не так родить, як зберігається. Вже готовенька. Бо поки вона там уродить, клопоту чималенько треба набратися: ори, сій, коси, молоти. Краще хай буде обмолочена. Ласі до золотого зерна різні кліщі та довгоносики чимало хліба перепсували. Вже як заведеться, було, така зараза, то хоч сядь та плач, хоч навстоячки реви, нічого не допоможе. Так було доти, доки велика хімія не втрутилася в це діло та поки отрут різних хіміки не навигадували. А як понавигадували, веселіше стало людям, а кліщам та довгоносикам сутуж-ніше. ...Нам так і не пощастило встановити, як на Закарпатті по елеваторах та по складах «За-готзерна» хімічними отрутами з паразитами борються. І це цілком закономірно, бо паразити типу кліщів та довгоносиків нас цікавили значно менше, ніж шкідники рукаті й ногаті, які ніякої хімії не бояться. Та, либонь, не тільки хімії, але й добрих людей, а про бога вже й казати не будемо. Бо коли б було навпаки, коли б рукаті й ногаті кліщі та довгоносики когось там боялися, то, їй же боженьки, такого б на Закарпатті не коїлося, як оце коїться тепер. Хіба завскладом Мукачівського елеватора Павлюк наважився б стеребити 110 тонн зерна, коли б він кого-небудь боявся? Та ніколи в світі! Правда, стеребити ці тонни в абсолютно спокійній обстановці Павлюкові не вдалось. Йому весь час не давали спокійно жити різні там ревізії, перевірки, інвентаризації та інші замороки. Довелося разів сорок те зерно переважувати, може, ревізорам набридне і вони плюнуть на тую рахубу. 1 вони таки плюнули! Плюнули і списали 70 тонн! І не на рахунок «аглицько-го короля», а на рахунок нашої ж таки робітничо-селянської держави. Вона, мовляв, багата, а Павлюк, мовляв, бідний, хай «пользуєть-ся». Решта ж 40 тонн повисли в повітрі, ви сять й очікують, мабуть, стану невагомості. Таких бідолах, як Павлюк, знайшлося в Му качеві ще кілька. Завскладом Потапов потяг 10 тонн фондової кукурудзи. «Чесно» потяг, «чесно» загнав і «чесно» повернув державі гроші. Сором’язлива держхлібінспекція в особі своїх ревізорів но Закарпатській області просто не звернула уваги на той факт, що кукурудзу Потапов загнав по спекулятивній ціні, а державі повернув но державних розцінках. По-дитячому наївні ре візори і досі ще ламають собі голови, куди ж поділася різниця? Інший завскладом Йовбак дещо удосконалив цю нескладну фінансову операцію. Він просто перетворив 19 тонн сортової кукурудзи на 19 тонн звичайної. Одним розчерком пера. Який бариш мав з цього Йовбак, ніхто до пуття не знає, а ревізори соромляться запитати. Як гулять, то гулять, сказав бухгалтер Мукачівського елеватора Скиба, роздивившись, що витворяють його підлеглі. Сказав так і списав 47 тонн кукурудзи. Та так легко списав, нібито це була не кукурудза, а розбита чорнильниця. Щоправда, на Скибу трохи насварилися пальчиком. Образили Скибу! 1 з тієї великої образи та з горя поцупив Скиба 80 кг борошна та й пропив його в Береговому. На Тячівському пункті «Заготзерна» справи не кращі. Десь поділося зі складу не мало не багато 60 тонн зерна. *І де вони поділися і коли вони поділися, навіть завскладом Сейкель-гидь не знає. Тут були, тут нема... Мабуть, поїхали до млина. Може, й поїхали. Тільки коли й до чийого млина поїхали невідомо. Навіть поважна комісія на чолі з держхлібінспек-тором т. Лінтуром ніяк не могла розібратися. І так і сяк розбиралися, і під…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"