Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №21 Сторінка 2

Журнал Перець 1963 №21 Сторінка 2. О сам до батька, щоб ІЗ ШКУРИ ЛІЗУТЬ як їм Та й не чоботях для них місця шлося. Мв 3 по* ЯСНО, чо- нашій аж поки опинилися на не виставці. Щоб, значить, всі могли фарфору і за сумісництвом най- А Л л на та міліметрів. Ну, біт ногою не лізь бачити, но-взуттєвому комбінату Андрєєв цеху Коростишев- вилізти, не коли знай- шкіря- дехто директор комбінату Першотравневого електротехні чного по-що в Недавно на Роменському шкіря-но-взуттєвому комбінаті шили 3680 пар чобіт, в яких устілка відстає від підошви на 20 40 в такий Через це, мабуть, і пішли ті чоботи по руках, як у Ромнах на комбінаті прямо-таки із шкури лізе, щоб потрапити на дошку заслужених бракоробів. А щоб не було сумніву, хто саме лізе, одразу і скажемо сам директор та начальник ський. Що лізе? Перш за все інше, лізуть пальці* завзятіший на Житомирщині потрошитель каси підприємства. Лише недавно він витрусив з неї 4586 крб. Уся сума пішла на покриття витрат штрафів за 5000 бракованих рол икі в-запобіжникі в. на каси недавно неї 4586 покриття за він крб. Уся ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА ЗАМОЧКИ З ФОКУСАМИ Учень-першокласник зробив відкриття: потрусивши свій новенький портфель, він переконався, шо замок у ньому відкривається по собі. Побіг він ділитися новиною, і побачив, батько й сам порається коло зам- ка. Але то вже був замок чемоданний. Глянули вони один на одного, а потім на замки і зробили друге відкриття: на обох замках була одна й та ж фабрична марка. Обидва замки зліпили на чернівецькому заводі «Легмаш». П О Р Ф И Р’ В ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ А ЧИМ ЗАВЕРШИЛИ? Довго вони мурували, а все ж таки вивели величезні стіни. І лише для того, щоб худоба боки об них чухала... Це не жарт, а сумна бувальщина. Задумали колись тодішні керманичі Іршав-ського райпромкомбінату збудувати цегельно-черепичний завод. Шукали вони місце для нього, шукали і, нарешті, сказали: «Воздвигнемо наше підприємство в селі Мала Розтока, Берегівського району. Там глина як масло!» Будував промкомбінат той завод, будував, та й годі сказав. І зіпхнув мороку Берегівському будівельно-монтажному управлінню № 1. Управління номер один дещо зробило, а потім носом закрутило та й передало об’єкт Мукачівському БМУ № 3. А оте «номер три» смішний номер людям показало. Коло трьох років тупцювало воно на будівельному майданчику, а потім сказало: «Ех, не бути бабі дівкою, щось не витанцьовується в нас...» Прийшло на злощасний об’єкт Ужгородське БМУ № 85. Довго показували ний хист, а потім, за прикладом своїх попередників, зіпхнули недобудову Приборжавському вапнозаводові. Керівникам цього заводу було категорично наказано: підприємство в роботу пустить і всіх бажаючих цеглою та черепицею завалить! Після цього діло пішло так, що невдовзі завалили... все те, що гуртом сім років робили. Демонтували і вивезли устаткування, а залізничну колію, яка до кар’єру вела, з шпалами із землі видерли! Звідки ж взявся такий силач, що одним ма-всіх побивахом? Кому ж то до голови зайшло зруйнувати майже готове підприємство? ХОМ 9 ужгородці свій будівель- Я вважаю, що недоцільно пускати в роботу Малорозтоцький завод. Так сказав т. Парновський равління будівельних матеріалів раднаргослу. А чому ж він таке вирік? Йому, бачте, здавалося, що не на продукцію заводу. Парновський керівник солідний, він не кидає слів на вітер. Якщо сказав «недоцільно»', начальник уп-Львівського буде попиту він значить, недоцільно і квит! Берись, хлопці, знову до роботи! І хлопці взялися. Керуючий Закарпатським трестом нерудних матеріалів та конструкцій т. Іцкович та директор Приборжавського вапно-заводу т. Бондар, не гаючись, витрясли з цегельного заводу всю начинку. Отаке на світі буває. Робили, робили та безглуздо все завершили. А витрачено тисяч карбованців! І стоять тепер у Малій Розтоці порожні цехи. Обурюються керівники організацій і колгоспники, бо ж вони сподівалися, що матимуть і цеглу, і черепицю. Лише худобі радість. Тепер вона об міцні стіни боки чухає. Ех, дати б доброго прочухана отим людям, що так безглуздо господарюють! Е. ЛУЦАНИЧ…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"