Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1963 №05 Сторінка 5

(Сатиричні мініатюри)
Перець 1963 №05 Сторінка 5 - Сатиричні мініатюри. Чернігівського Мал. В ЗЕЛІНСЬКОГО Колишнього архієпіскопа чернігівського та Є. Сухенка засуджено до 8 років тюрми за шахрайство розпусту. Ніжинського та 1 г* 4 я*. І 6 лИГ*-*** й 4 ї ' ' л 1 4 і лЯл "Зі - ЗІ * ж - .А І»? Л л г «З " І'; А4 » і ! '4 і я 7 І * * Іу " А'* с * . «Ж Я 38 8 Без слів. Мал. В. ГРИГОР’ЄВА. * м 5 т* ч! А Ж в і І ж -3 *' " йШЖд міі !р 4 7; А с А А -- . ж ч Ж і і - Чи Ж № г-.Ж і ? . І* * ж ж л 4а :г і - і й ж ** А' Ч . X * ,і Я? - .............3; ж Ж* ІІІ в іі . Ж І За дурною головою і ногам нема спокою. .'Ж.-- - ж жк? з з, ЧОГО оце серед білого дня лежу на печі? питаєте. Не дивуйтеся, люди добрі. Така вже в мене вдача. Розсердіть як собі хочете, до білого лаятись з вами мене, розпечіть лаятись з вами не буду. Краще на собі перенесу. Бо, ще раз кажу, характер маю дуже делікатний. Чим більше мене розсердять, тим дужче їсти хочу. І їм тоді вже, повірте, на совість: по саму зав’язку натоптую. Потім швиденько лізу на піч і лягаю животом до гарячої черені. Отакечки й лежу. Думаю. Відповідні висновки роблю. Тоді, знаєте, неприємна реакція ше проходить. Наче штук з сять баб пошепче. їй-бо, не брешу! Що сьогодні загнало мене піч Отож поснідав я раненько. Походив сюди-туди по надвір’ю. Покурив. Дивлюсь: аж тут жінка вареники на стіл. А я ж їх люб-лю-у! Давай, думаю, ще трохи підрубаю. Доїв сімнадцятого вареника капустою і надумав хомутові капітальний ремонт зробить. Включив радіо. Кинув на стільчик подушку, сів. Латаю хомут танець маленьких гусенят слухаю. На душі Аж ось заходить до хати отой молоденький вчитель, що недавно прислали до нас. Що в баби Па-лажки на А потім: Скажіть, будь ласка. Чи це ви будете товариш Лопух? Так точно. Товариш Семен зав’язку отака якось лег-де- на скажу, не криючись. благодать... з квартирі. Привітався. відповідаю. Іванович Лопух Так ось що, Семене Іванови-почав він. кій справі. І да-в-вай наварювати. Що через війну в мене грамоти тільки за два класи знаю), що при комунізмі всім тре- ЧУ V Я до вас у та- наче сам цього не ба бути освіченими, з високою свідомістю, що... я й не згадаю всього. Довгенько балакав. А наостанку давай мене сватати: в яку школу піду вчитися, у вечірню чи заочну. Е-е, хлопче, думаю собі, не того ти напав. Хай, кажу, Він і пішов. А тут та-а-ка печаль залізла в душу, що й не сказати. Ви ж тільки самі подумайте: скоро тридцять стукне, а він хоче мене школярем зробити. Наче я й без грамоти не в на подумаю. с БАТЬКОВА НАУКА кида ли проживу. Хоч, правда, з отією грамотою в мене трішечки й куцува-то, зате в житті я сильний практик! Хіба ж не тому мене весь час і перекидають на відповідальну ро- боту. Мовляв, покеруй, товаришу. Бо знають, що дорученим ділом вмію повернуть. Так все життя й пропадаю на керівній роботі... - V Ось хоча б таке. Обзавелася на-артіль гусячою фермою. Звісне діло тоді ще було Кому попало доручити провалить його. От у правлінні думали-думали, ламали голови і мене на завідуючого гусефермою бух!.. З тих пір і пішли діла на фермі. Як по маслу. Гусаки гелгочуть. Гуски несуться. Я керую. Кінчається осінь. Похолоднішало. Сніжок проскакує. А в гусятнику ліса, як решето, світиться. Без глини, бачу, тут не обій- - їздовому записку. Щоб, негайно доставив цей бу-матеріал. Всього тільки три слова й настрочив, та розпорядження моє він виконав справ-підходить до мене з тією самою писулькою. Зуби скалив: А чого це ви, дядьку, розсердились на мене чи що? ша но, ліса, тись. Я -значить, дівельний М но. А потім ти Батько сина науча, Крутить вуха Колі: «Ти ж велике вже хлопча, Другий рік у школі. Рідну ж маму лаєш як!» А син винувато: «Сам ти лаяв маму так, А ти ж більший, тату». Георгій ПЕТРУК-ПОПИК. м. Дрогобич. 0 *** нове, значить ви- ДОДАТОК ДО ЦИКЛУ О. ПІД-СУХИ «ПОЕТИ ПРО СЮЖЕТИ», ОПУБЛІКОВАНОГО В «ЛІТЕРАТУРНІЙ УКРАЇНІ». О. ПІДСУХА У мене тих сюжетів тьма, А…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"