Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №05 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1963 / № 05 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1963 №05 Сторінка 3. Мал. К. ЗАРУБИ ЇМ ПЛЕЛИ, І ВОНИ ПОШИЛИСЯ... І 9? *Х ' ** V * Ж л 9 лЯ ' Г а Ж *.-и нГ» * учДау »*»У 7 г У гУ » гДг! , ит Т’аТ ,». Н іУо.* ’ До голови колгоспу ім. Чапаєва т. Єгорова впурхнув птах далекого польоту. Журавльов! відрекомендувався гість. Архітектор... Скульптор... Професор антабле-ментських наук... Лауреат і так далі... Мабуть, читали в газетах? Так, газети ми читаємо, погодився обережний голова. Завітав оце до вас, до людей праці, героїв ланів, зміцнювати, так би мовити, зв’язок творчої інтелігенції з трудовим селянством. Разом будемо творити справді народне мистецтво. Я не люблю сидіти без діла. Якщо на те ваша згода, то я з колгоспного клубу лялечку зроблю. Туристи ваш клуб фотографуватимуть! І скільки це приблизно коштуватиме? Та ви що? образився професор. Про гроші не може бути й мови! У мене їх у самого кури не клюють! Це була абсолютна істина. Одного погляду було достатньо, щоб переконатися, що курей, а також інших товарних пернатих професор ніколи не розводив. А він уже малював принадні картини недалекого майбутнього: Уявіть! їде до вас районне начальство. При в’їзді до села гостей вітає біломармуро-вий Аполлон! Хлопці призначають дівчатам побачення біля богині кохання Венери. Стіни і стеля контори прикрашені доричними ренесан-сами, романськими барокко-рококо. А матеріал? простогнав зачарований голова. За нього ж платити треба! Про гроші ані слова! відрубав професор. Надмірності народові не потрібні. Різний там мармур, граніт, сапрофіт... Справжня краса не в дорогих матеріалах, а у мистецькому покликанні. Любастер дасте... Алебастр, хотіли ви сказати... Хай буде лебастер, якщо вам так більше подобається, погодився митець. Нам треба вирішити тільки одне маленьке питання. Гроші мені, як я вже казав, не потрібні. Я ж архітектор, лауреат і так далі: кури не клюють... А от моїм асистентам працю оплатити треба. Ці бідаки живуть на стипендію, вона ж знаєте, яка... А у них жінки, діти, батьки... Але хлопці страшенно талановиті! Минав час. Талановиті хлопці ліпили. Вони з ентузіазмом втілювали благородну мету у життя. У будинку культури артілі імені Чапаєва з’явилися шаблонні гіпсові орнаменти та інші сумнівні прикраси. Скільки вже наліпили? запитав якось Журавльов. 7.395 крб.! відрапортували молоді таланти. Того ж дня професорові закортіло познайомитися з життям і нести мистецтво народові в іншому колгоспі. Це була сусідня артіль імені Леніна, де головує т. Троян. Там відбулася розмова, яку вже не варто цитувати, і хлопці заходилися ліпити. Злупили добре: за літній кінотеатр - 880 карбованців, за Дошку пошани 1258, за Будинок культури 13361. За короткий час халтурники перевантажили з колгоспних кас у свої кишені близько ЗО тисяч новеньких карбованців. Словом, тт. Єгоров і Троян непогано оцінили працю майстрів ліпити грубі гроші. Але справжніми цінителями усе-таки виявилися не вони. По совісті оцінили працю зграї шахраїв тільки працівники прокуратури. Вони виявили, що…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"