ГУМОР І САТИРА

Перець 1963 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1963 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1963 №24 Сторінка 5. ЯЛИНКОВІ ЛИСТ ІЗ РАЮ ІГРАШКИ Дісталася благополучно. Щоправда, спочатку мене хотіли були відіслати до всіх чортів, але я поговорила з ким слід і одержала райську житлоплощу. Квартира комунальна, але з комфортом. На другому поверсі. Вікна виходять у сад, на сонячний бік. У саду райські яблука. Сусіди попалися пристойні, апостоли. Одного звуть Лука, другого Матвій. Такі собі ввічливі, виховані дідки. Бездітні. І слава богу, що дітей нема: галасу менше. На третьому поверсі живуть янголи. Люб’язні, завжди першими вітаються. За стінкою квартира Марусі Магдалини. Свята дівчина. Незаміжня. Сусідами я задоволена. Але не всіма. Якось по обіді захотілося мені трохи подрімати. Лягла, аж чую грає музика. Питаюся в апостола Луки: хто воно грає? А це, каже, - наш сусіда, архангел Гаврило, на трубі гами розучує. Пречудовий музика. Я й кажу тому Гаврилові по-хорошому: А чи не можна, громадянине святий, трохи тихше? Тут вам рай, а не естрада! І ще мені одне не сподобалося: у сусідів сама бачила крила, а мені не дали. Так я пішла в управління будинками. Кербуд у нас Павло. А Петро двірник старший. Я вважаю, кажу їм, що в раю всі мешканці повинні мати однакові комунальні вигоди. Чому це в янголів є крила, а в мене нема? І в раю без кумівства не обходиться! А ще святі! Архангел Гаврило від самого ранку в трубу дме, хоч ти йому кілок на голові теши. А ті байстрята-амури попід вікнами хуліганять, стріли пускають. Муська Магдалина з херувимами по закутках вештається. А діди-апостоли в доміно ріжуться, аж будинок весь ходором ходить. Та й взагалі, що це за рай? У квартирі тобі ані холодильника, ні телевізора, навіть якоїсь там паршивої електрики так і тієї немає. Перший-ліпший райцентр на землі культурніший од вашого раю. Видали мені пару крилець. Вони мені, до речі, й потрібні були, як курці свідоцтво про шлюб. Але я з принципу: чим я гірша за якихось там янголів? Відтоді святі перестали зі мною вітатися. Не інакше, як апостола Петра робота. Старий інтриган! Але я теж не сиділа, склавши руки. Для початку обскубла сусідів-янголів і набила пір’ям собі подушку. Архангелові Гаврилу трубу погнула, а амурам стріли поламала. Тепер у будинку порядок. Справжня райська тиша. Можна було б жити та біди не знати, так на тобі: святі на мене у суд божий подали. Апостол Петро вимагав кари за образу святої особи; архангел Гаврило за псування небесного майна; Магдалина згадала про побиті тарілки; янголи вимагали пір’я повернути. Одним словом, кожен глумився з мене, беззахисної, як хотів. Коли ж суддя виголосив: «Суд вважає, що найвищою карою для цієї грішниці буде залишити її в раю...» в залі зчинився такий лемент і свист, куди там на стадіоні: «Суддю на ми-и-л-о-о!!!» Але головуючий звелів мовчати і сказав: «Ви ж не вислухали вироку до кінця ...залишити її в раю у цілковитій ізоляції». Е, що вже там довго теревенити! Дали мені окрему комфортабельну квартиру, з ванною й райськими яблучками. Але що то за рай, коли й погиркатися нема з ким?! Більше трьох днів я не витримала. За власним бажанням перебралася до чортів. Кабінетна цяця. ЗАПРОШЕННЯ Г. ШИМАНОВСЬКИИ. З польської переклав і. БРЕЧАК. Алло! Квартира Попеску? Не квартира, а сам Попеску! О, це ти, Сайду? Я. Але з ким я розмовляю? З Василе. Пам’ятаєш такого? Здається, пам’ятаю, з минулого року. Тоді, на Новий рік, ти був у мене... Точно. А де ти зараз збираєшся зустрічати Новий рік? Ще не вирішив. Хотів би поїхати в гори, провести цю ніч у туристській хатинці. Ось тобі й маєш, знайшов коли їхати... Так, дехто вважає, що святкувати вдома приємніше. А хіба не так? У тебе вдома було надзвичайно приємно. І, знаєш, я оце подумав... А я все ж думаю, що поїду в гори! Шкода. Ми з дружиною вже вирішили... Шкодую, але я вже придбав квитки на поїзд! А може... Уже сплачено й за ліжка, й за стіл!.. А я хотів цього разу запросити тебе з дружиною зустрічати Новий рік у мене. Як?.. Чекай, Василе, чекай... я міг би передати комусь і ліжка, і стіл... Добре було б, Санду... А квитки на поїзд я знаю, куди сплавити... Браво! Отже, не поїдеш? Ні, залишаюсь! Чудово. Я мав намір запросити тебе до себе на Новий рік, та подумав, що в тебе все ж приємніше. І місця більше, і... Знаєш, Василе, я не певен, чи зможу продати ті квитки... Чекай, не перебивай... Та оскільки я ніяк не зможу влаштувати зустріч Нового року в себе... Думаю, що все ж таки поїду в гори. Дружина ними просто марить. Треба ж їй хоч цю радість дати... ...А тебе знову турбувати…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"