Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №19 Сторінка 4

(Житіє святих і нечестивих)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1963 / № 19 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1963 №19 Сторінка 4 - Житіє святих і нечестивих. Терентія Терентійовича Зубця я знав уже давненько. Але так, як кажуть, на віддалі. Зустрінемося, поздоровкаємося і до побачення. А недавно познайомився з ним ближче, у крамниці. Він купував великого маринованого оселедця, і не вистачало кілька копійок. Я позичив. Зубець вибив чек, підійшов до прилавка, попросив молоду продавщицю ще раз зважити оселедця. Та не відмовилась, тільки сказала: Г що ви такий недовірливий?.. Я ж уже двічі важила! Гайда, гайда, відповів Терентій Терен-тійович, роби, що велять. Знаємо вас, продавців... Він зробив наголос на букві «а» і подививсь на дівчину колючими вузенькими очима. йдемо додому. Зубець якось жовчно заговорив: Ще й ображається! і кивнув убік крамниці. А я вам зі всією відповідальністю заявляю, що в системі торгівлі злодій на злодієві їде і злодюгою поганяє. Точно! А чому ви так гадаєте? перебиваю. Тому, що знаю. Мені, наприклад, за багато років жодного разу не дали правильно зваженого товару. Жодного разу! І підняв догори тонкого, як заструганий жовтий олівець, пальця. І якщо ви думаєте, що оцей нещасний оселедець правильно зважений, то глибоко помиляєтесь. От давайте зайдемо в хлібну крамницю, самі переконаєтесь! Я вагався: дуже поспішав. Та Терентій Те-рентійович затяг мене майже силоміць. У крамниці нікого, крім продавщиці, не було. Зважили оселедця. Вага вийшла точною грам у грам. Товариш Зубець невдоволено покрутив маленькою головою, на якій гніздився великий, пом’ятий, непевного кольору капелюх. Вийшли з крамниці. Бачите, кажу, вага точна. Даремно на дівчину нарікали. Терентій Терентійович так і кинувся: Пробачте, ви хоч і літній чоловік, але дуже наївний у таких справах. Думаєте, що в хлібній крамниці обійшлось без махінації?.. Бачили, як ота товстуха щось пальцями ворожила? Не помітили? А я все бачив... Та всі вони однакові. От давайте зайдемо до гастроному, побачите! Гастроном був далеченько, і я категорично відмовився йти. А товариш Зубець побіг, злісно гукнувши: - Я своєї правди таки доб’юся! ВВАЖИЛИ,., Того ж дня, надвечір, я вийшов прогулятися. Біля воріт стояв товариш Зубець, наче навмисне чекав мене. Довгий, кольору побляклої охри плащ на ньому був розстебнутий і звисав, як на гострому кілку. Лише вузенькі очиці з-під пом’ятого капелюха світились переможними вогниками. Який я радий, що вас побачив! почав він. А знаєте, таки обважила мене та дівуля. Точно! ! підняв догори палець. За милу душу обважила! Пішов ото я до гастроному. Там запитали, де брав оселедця. Я чесно сказав. І що ви думаєте?.. Усі три продавці відмовились важити. Категорично відмовились! Та для мене їхня шахрайська політика цілком ясна. Мабуть, у тій крамниці, що я брав оселедця, працюють їхні родичі або близькі знайомі... І пішов я аж на базар. Там у лотку, де продаються цвяхи й замазка, зважили. І що ви думаєте?.. Двадцять п’ять грамів не вистачило. Двадцять п’ять грамів! І нічого дивного, кажу. Оселедець маринований. Поки ви бігали з ним по крамницях та базарах, сік витік, от і нестача. Говоріть, скептично відповів співбесідник. Я тих продавців знаю, як обсмалених!.. Хоч і набрид, але й зацікавив мене цей жовчний, скептичний, сухорлявий і замусоле-ний чоловічок. Захотілось дізнатись про нього більше. Запрошую прогулятися до ботанічного саду. Він охоче погодився. Пішли. По-весняному припікало сонце. Співбесідник ще довго й злісно говорив про того маринованого оселедця. Та я вирішив перебити і делікатно запитую: Де ви працюєте, Терентію Терентійовичу? Він поплямкав тонкими синюватими губами і почав: Як кажуть, не п’ю, не курю і ніде не працюю... А чому? Поміркуйте самі. У мене є давній приятель, який позаторік працював на овочевій базі. Хороша, чесна і порядна людина! Таких у наш час рідко можна зустріти. І ось цей порядний чоловік лише за останні три роки шість разів міняв місце роботи! Вірніше, його міняли. Шість разів! Крім того, за цей час він став повним кавалером чотирьох суворих доган! Недавно заходив до мене. Скаржин ся, що після четвертої догани ревматизм шлунку одержав... От вам і робота... Я й поміркував, що за останніх десять років, коли б працював, одержав би щонайменше чортову дюжину доган і разів двадцять знімали б мене з роботи! А кому це потрібно?.. А чому ви так думаєте? запитую. Адже мільйони наших людей чесно працюють, створюють матеріальні й культурні блага для народу, будують комунізм. І не бояться, що їх знімуть з роботи чи запишуть догану. Терентій Терентійович знову поплямкав тонкими губами, наче щось жував, і каже: Наївний ви, хоч і грамотний чоловік... Мало вивчаєте людей, їхні настрої, характери... А може, я не хочу схиляти свою горду голову ні перед культами, ні перед культиками! Бо сам у сорок восьмому році став жертвою культу! Три роки парився в тюрязі. Три роки і, головне, ні за що!! А все ж, якісь причини були? натякаю. - А, причини... почав він тихо, обмірко-! вуючи кожне слово. Припаяли... припаяли, що я продавав яловичину і…
 Житіє святих і нечестивих

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"