Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №12 Сторінка 2

Журнал Перець 1963 №12 Сторінка 2. гж н і 1 Л І своя 7 1 «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ» Коли дивишся на шафи львівсь-фірми мої мебльової фірми « хочеться скомандувати: Зліва напрано по росту Карпати», ши- куйсь!.. Воно й не дивно, шафи цієї фір- ми дуже оригінальні: одна вища за інші, друга нижча, третя товста, четверта худенька і т. д. Словом, у кожної є своя «індивідуальності» тим, що шафи тут ліплять значними відхиленнями від стандартних розмірів. це недавно з 364 шаф було забра- кість». Породжені ці «індивідуаль- . . ї . з відхиленнями Ось через ковано 325. Хоч шафи ті нікому непотрібні І магазинам заборонено приймати продаж, фірменна недавно знову кілька сот меблів. Нині випущені яких втрат повернулися базу. Втрачає на цьому тільки авторитет фірми. я IX № фабрика відвантажила нестандартних цих стало відомо, що всі партії шаф без будь-на свою ХРОНІКА ВИСОКОЯКІСНІ ДРОВА у вигля- ді стільців 1-го Лубенська випускає фабрика, ПИРІЖКИ ДЛЯ РОБОТІВ Чавунні бублики й пиріжки ви- пускає Дубнівський ливарно-механічний завод Ровенського облміс-цевпрому. Хоч поверхня у них шорстка, а лінії окружності криві і за-з ливарних і Ці й пиріжки були У зате всередині них майстерно печені шматки глини г ------форм. Фантастичним роботам чавунні бублики і б, безумовно, по зубах. Оскільки ж роботи поки фантастичних творах, ці виливки збути нікому. Вже директор заводу О. Саган наказав іменувати їх конфорками для плит, але й це не допомогло: покупці справедливо вирішили, що, коли це не бублики рантастичних творах, що існують хіба у , ці виливки покупці і не пиріжки для роботів, то, виходить, стопроцентна халтура. В. ГАВРИЛОВ, ст. інспектор по якості мислових товарів. м. Львів. ВИСТАВКИ про- сорту мебльова Полтавської області. Сільрада Ма-для клубу Не як ДРОВ лих Кринок придбала цієї фабрики, їх довезти до клубу, Купу придбав і Мало- 20 цієї СТІЛЬЦІВ ВСТИГЛИ вони порозсипалися, замість стільців і кринківсьний будинок піонерів. Ці дрова мають ще одну, так би мовити, рису: ніхто не береться знову ліпити з них стільці. ЩОБ ВИКИНУТИ ЧОЛОВІЧІ ТУФЛІ НА СМІТНИК, їх треба одягнути лише раз. Туфлі ці, скажемо для ясності, повинні мати марку Кременчуцької взуттєвої фабрики № 15. У них є одна загадкова взуттєвої них є одна властивість: протягом одного дня новеньких Тільки їх одягнеш, осипатися на носках, а там далі. За кілька годин скидаються на заношені Свій виробничий У перетворюватись старенькі. з шкіри починає ба. Спочатку з секрет на . як ар-« І туфлі вже постоли, кремен- ц В Йр-’: Ті ЯВ І І :? чуцькі бракороби досі тримають у V цілковитій таємниці. НОВУ МЕТРИЧНУ проваджено на Київській вій СИСТЕМУ за-і взуттє-рабриці Лк 4. Але взуттєвики, видно, ще не і тому шиють, як кому заманеться. От і виходять з фабричних воріт чоловічі черевики, які не лі-на які ноги. Підошви і ранти у них різної товщини, задники так натягнуті, що аж вкриваються зморшками, підбори вужчі, ніж треба. Правда, ці черевики важко побачити: вони не люблять світ зуть ні опанували новинки з м довго мандрувати, на білий дивитись і себе показувати. Вони швиденько повертаються на рику. Але не порожняком. От і недавно повернулося з подорожі у м. Первомайськ 20 пар з рахунком на 212 карбованців. У «Перці» лося про «Марки на милицях». Зокрема, мова йшла про марку фабрики № 4. Як видно, вона й досі кульгає* Ьаб- № 1 вже розповіда- " і 9 1 і і і Я і у « йїхй а». 11 о У *** а» Л' * ж новина я знаю добре. Це гроза для усіх шахраїв і здирників. Мико- 1 Лист начальникові відділу робітничого постачання тресту «Красноармійськвугілля» тов. МИГАЧЕВУ М. К. ла Костянтинович бачить їх за три метри під землею, і злість у нього на них така, що він розправляється з ними, як кухар з картоплею. Раз-раз і втришия! Але ж листа каже помічник. Може, перевіримо, на всяк випадок? Перевіряйте, але я впевнений, що тут липою пахне. Миколу Костянтиновича я знаю. Це на нього не схоже... А оце днями заходить помічник і питає: А пам’ятаєте отой лист із Донбасу? кажу, ви казали, що Микола Костянтинович регес иа. ри, підписали депутати міськради, громадські контроле-Може, перевіримо, на всяк випадок? як не пам’ятати. Низенький вам уклін, Миколо Костянтиновичу, здоровенькі були! Ну й підвели ж ви мене під монастир, ну й підвели! Повірите, ще й досі як згадаю, то почуваю себе так, ніби хлопчак, спійманий на чужій груші. Коли хочете знати, об чім річ іде, то послухайте. Діло було ще навесні. Приходить мій помічник і каже: Неприємний сигнал з Донбасу. Що будемо робити? Читаю і кліпаю очима. Та бути цього не може! кажу сам собі. Та щоб у хазяйстві Миколи Костянтиновича отакі фокуси витворяли та ніколи в світі! Але чорним по білому написано: «В магазині № 70 ВРП тресту «Красноармійськвугілля», де за начальника править Мигачев М. К-, окопалися здирники і шахраї, які грубо порушують правила радянської торгівлі,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"