ГУМОР І САТИРА

Перець 1964 №15 Сторінка 5

(Друже Перче)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1964 / № 15 / Сторінка № 5

Перець 1964 №15 Сторінка 5 - Друже Перче. наше нічого від бі периферія? Обійдуться!». І Ж Особисто нам тебе не треба. Ми турбуємося про (дай, боже, вимовити!) потім устаткування. А нині об’єкт. лазня. Збудували занарядив Верх- (Христинівський район Г лісу-кругляка з Канівського «У крголовл іспапірпо-стачзбут». Поясни його працівникам, де Крим, де Рим, а де попова груша. З якогось дива отой самий «Укрголовліспапірпо-стачзбут» няцькому цукровому заводу (Христинівський район на Черкащині) 275 кубометрів Запрошуємо тебе негайно приїхати до нас, може, хоч тобі вдасться врятувати від розбазарювання один побутовий об’єкт. Зветься той об’єкт лазня. Збудували її ще в 1958 році. Гарну спорудили, простору, за останнім словом комунальної техніки. Ось-ось мали її відкрити. Аж воно взяло та й лопнуло все, як булька на воді. Сталося це в 1959 році, відразу ж по тому, як Нове Село перестало бути ввійшло до ПРОЛОГ лісгоспу. Завод має той ліс розпиляти на дошки і передати в Умань хлібокомбі-натові та заводові будмате- ріалів і в Ніжин машинобу- Скажемо тобі що пилорама не дуже потужна і не може дівному заводові. по секрету, цукрозаводу не дуже потужна і не може навіть потреб свого підприємства задовольнити. А тим часом в самій Умані є десятка пилорам, і ми ли б спокійно без цукроза- райцентром, а складу Підволочиського району. «Навіщо їм така розкішна лазня, мудро вирішили під-волочиські районні діячі. коли вони тепер звичайна со- бі периферія? Обійдуться!». І По тих словах і до «діла» приступили. Спершу вивезли з нашої лазні казани, потім труби, потім демонтували інше ми з жахом дивимось, що й до дверей та цегли добираються. Тож не барися, Перче, приїжджай швидше до нас та піддай пари нашим районним діячам, котрі так «мудро» повернули справу з лазнею. коло мог- ли б спокійно без г воду обійтися. Та й ніжинці цій справі самі би зарадили. Навіщо ж тоді вдома якось затіяно ті перевозки лісу? Ото ж і просимо: поясни, Перче, працівникам «Укрго- , де Крим, де Рим, І коли треба буде попову грушу на дошки для Криму роз- *’ пиляти, то вони спочатку за- 1 проторять її кудись аж у Рим. Уявляєш, в яку копієч- я ку кожна така дошка тить?! Ото ж і просимо: поясни, ловліспапірпостачзбуту », Крим, де Рим, а де попова груша. Бо може статися що А. НЕЧАСНИЙ, помічник санітарного лікаря. Тернопільська область. зловживати телеграмами. Може, ти й не знаєш, що наказом Міністерства зв’язку СРСР забороняється зв’язківцям зловживати службовими телеграмами. Тож бригадир Запорізького центрального проторять її кудись У вле- Н. САВЕЛЬЄВ, телеграфу Данило Федорович Яковлєв мусив би пам’ятати цей наказ. А от трапилось так, що забув Данило Федорович наказ і торохнув одного чудового дня телеграму на 65 слів. Та не одну, а цілих 50, щоб кожне відділення зв’язку Запоріжжя мало копію. Багатослівна телеграма веліла відрапортувати про на- Яковлєв дня явність художніх телеграфних бланків у відділеннях зв’язку. Як бачиш, справа дуже термінова. Отож, чи не міг би ти, Перче, роздобути де-небудь для Данила Федоровича персонального телеграфного апарата? Щоб він звеселяв свою душеньку багатослівними телеграмами за власний рахунок. А коли з персональним телеграфом не вигорить, то натякни Данилові Федоровичу (можна й поштою), що державні гроші не люблять, коли їх на вітер кидають. Хоч той вітер і телеграфний. ЗВ’ЯЗКІВЦІ. м. Запоріжжя. директор Уявляємо, який би рознос учинив директор нашого заводу т. Зак своїй жінці, коли б та подавала йому обідати вдома, а за ложкою до сусіда посилала. Жодного дня не потерпів би цього т. Зак. А ось на виробництві... Та краще послухай. Наш Свіський насосний завод виготовляє різне обладнання для новобудов хімії. Робити його треба швидко й раціонально. Та воно в нас не завжди так. Скажімо, наша бригада заготовляє різні днища, кришки, фланці та інші деталі колоподібної форми. А виробничий процес організовано так, що шматки сталевого листа ми відрубуємо в одному місці, а вирізаємо з них кола зовсім в іншому. Кран туди не дістає, і всі заготовки ми тягаємо вручну. Поставте малі ножна поруч! ного механіка т. Приходька, головного інженера т. Биндюга і самого директора т. Зака. Та відповідь одна, штампована: «Устаткування поставлено за проектом, і ми не можемо порушувати проект». Просимо тебе, дорогий Перче, розтлумач нашому директорові, що бігати за ложкою до сусіда смішно, а носитися з заготовками по заводу нераціонально і нерозумно. За дорученням бригади комуністичної праці Володимир СТАРКОВ, котельник. не раз просили ми голов- одна, Сумська область. нула у вагон якась дамочка. Знайомий обурився. Не зважайте, каже вагоно-вожатий, та то ж дрібниця. Тьху! обурився знайомий. І тут всюдисуща Дрібниця. Ви повірите, оце тільки сьогодні мотала вона з мене всі нерви. Купую полуниці, а продавець підсовує гнилі. «Подумаєш, каже, одна-дві гниленьких попалося. То ж дрібниця»... Приїхав на вокзал у таксі, розплачуюсь, жду решту. Шофер, не додавши 20 копійок, каже: «Та це ж дрібниця! Та й дрібних у мене немає». Нерви, розумієте, людям псують і все дрібниця та дрібниця!.. РОЗДІЛ ПЕРШИЙ (епічний) ви- ВИЛИТИ штурхонувши ЙОГО чемоданом, поза чергою прошмиг- Спорядилися ми на Донеччину. Аж на пероні біля вагона знайомий. Знервований такий, видно. Тільки-но хотів він вилити свою душу, а тут, ' (ДЕФЕКТИВНА ПОВІСТЬ) СТРИБОК НА ТОЧНІСТЬ ПРИЗЕМЛЕННЯ де продають газовану воду. Черга аж-аж-аж! Ми до кіоска. Нема води. Тільки каже продавець, ї * хаючись. Та хто ж у таку спеку п’є вино? Ну, то йдіть ресторану «Золота рибка» два па-вільйончики. Приходимо. Черга Мабуть, каже Ілько, візьмемо жінку з дітьми та підемо у ресторанчик «Золота рибка». Він оно! Бо чуєш, діти вже борщу просять. Ресторанчик. Усі місця зайняті, порадила Нахімова вино, грайливо посмі- Мал. БЕ-ША он нижче коло і там... каже вже о ще V ЯКИЙСЬ чоловік їдаль- кажуть, не можуть же діти місць нема. V до дітей та хочу ВІДПОЧИТИ... ЕПІЛОГ Дрібниця! отака між нас ся, - ге А. КОСМАТЕНКО. м. Донецьк. їдаль- побувала »- 0- 4 Ж ’.Г-. Офіціантка до вулиці їдальня. Плентаємося Добулися до вулиці Нахімова. А мадам Дрібниця там і на дверях лишила свій жарт: «Неділя Розпитуємо у добратися там під спекою. ч? РОЗДІЛ ДРУГИЙ (гумористичний) тал і аж на другому розі таки з трудом розібрали назву. «Це Дрібниця, думаємо, що табличок нема, але треба-таки подзвонити у міськраду й сказати». Кидаємося до телефону-ав-томата... Ге! Апарат є. А трубки дасть біг. Ми до другого автомата ні трубки, ні апарата... До третього, до... № 33, № 219, № 13, № 230, №... №... №... Та то, кажуть збоку, дрібниця, десь-таки подзвоните. Е, мадам Дрібниця розгулялася не в міру, треба…

Друже Перче

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"