Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №15 Сторінка 2

Журнал Перець 1964 №15 Сторінка 2. иректор автопарку гендлює запчастинами, головний інженер зловживає своїм службовим становищем, грубіян і навіть б’є робітників, старший диспетчер бере хабарі, лінійний механік «по блату» дістає картоплю, бухгалтер махлює, шофери крадуть один у одного деталі і без відриву від виробництва дружно пропивають їх... Стривайте, а що роблять у тресті? У тресті скарги трудящих кладуть під сукно і не зава- ми, головний інженер зловживає жають автопаркові розкладатися і котитися далі вниз. Гей, люди добрі! Де й коли відбуваються такі страшні неподобства? Може, мова йде про двадцяті непівські роки у якійсь провінціаль-ній глушині? У тому то й справа, що ні. Робиться це в на- ші дні в Овруцькому автопарку Житомирської області, не так уже й далеко від столиці. Про сучасність подій свідчить поштовий штемпель на конверті листа, що прийшов до редакції. Будемо відверті. Прочитавши листа, в ре- дакції ніхто не знепритомнів. Дуже вже «густий» факт пер із сторінок листа, щоб йому повірити на слово. Щось тут було трохи не так. Бо якби було «так», то автопарк розікрали б набагато раніше, ніж лист потрапив на редакційний стіл. Знову ж таки, з листа видно, що автор його чи не єдина чесна людина серед колективу автопарку. А якщо це так, то чому оте збіговисько злодіїв, хапуг і хуліганів або не повісило де-небудь у темному кутку гаража на гумовому шлангу? Може, пра- м ------ колективу автопарку. А якщо це так, досі не втопило праведника у цистерні з бензином ведник людина надзвичайної хоробрості? У всякому разі, що б там не було, факти з»: треба перевіряти. Диму без вогню не буває. І коли дяться бодай на десять процентів, то й тоді акти, що наводяться у листі, ствер- з» ЯК БУТИ Рік тому у «Перці» писалося про те, що і. - ’ сГді київський завод «Механік» буквально знущається з своїх сусідів, мешканців будинку И» 49 47 по вулиці Фрунзе. Гупання молотів, пресів, шум витяжних вентиляторів, дим і кіптява доводять сусідів до нервового розладу. Рік тому у «Перці» писалося про Гупання молотів, пресів, шум горів, дим і кіп-ідів до нервово- те, що мешканці четвертих і п’ятих поверхів будинку Ні 7 по вул. Затонського (м. Київ) бігають по воду до сусідів, які живуть нижче. Півроку тому у своєму ЛИСТІ ське обласне управління кінофіка-на редакція «Перця» попросила Ровен- . плачевний стан клесївського кінотеатру «Зірка». Рік заводу І відації шумів і створюються очи- у своєму лист ції звернути увагу тому дирекція київського «Механік» відповіла редак- ції, що вживаються заходи до лімені пристрої. Рік тому Жовтнева райрада мі- ста Києва відповіла редакції, що вживаються заходи до поліпшення постачання води мешканцям четвертих і п’ятих поверхів будинку № 7 по вул. Затонського. Півроку тому Ровенсьне обласне управління кінофікації відповіло редакції, що Сарненська райрада асигнувала кошти на рі сівського кінотеатру «Зірка». Літо року одна тисяча дев’ятсот шістдесят четвертого. Завод «Механік» повітря, так так і гупає. Мешканці будинку № 7 по вулиці Затонського як бігали до сусідів по воду, так І бігають. Клесівський кінотеатр «Зірка» ян стояв облуплений, так і стоїть. Що ж воно виходить, громадяни адресати? Коли людина з власноїініціати-ви бреше в усній формі, н називають коротким і економним словом: брехун. Не варто й говорити, що це слово не прикрашає ділової характеристики людини. Але коли люди бре.., кажуть явну неправду у письмовій формі, та ще й на бланках, то, згідно з правилами хорошого тону, вважається безтактним називати їх брехунами. А іншого слова словник не дає. Як же бути? вживаються заходи до поліпшення ---------------------- - . вертих і п’ятих поверхів будинку відповіло 1 емонт кле- як отруював і отруює. Як гупав, кінотеатр пробачте, рірмених для перчанської буде чималенька робота мітли. Словом, гонець Перця помчав у Овруч. Уже перше знайомство із справами Овруцького автопарку показало, що коли тут є хапуги і бандити, то вони дуже вміло маскуються під порядних людей. Автопарк як автопарк, люди як люди, план як план. Автопарк собі стоїть на місці, люди собі працюють, колеса собі крутяться, тонно-кілометри собі зростають, план собі виконується. Навіть п’яних не видно. Навіть головний інженер т. Наволокін (отой, що б’ється) зовсім не схожий на розбишаку. Треба копати глибше. Починаються «розкопки». «Розкопки» ці не дуже приємна процедура і для тих, кого «розкопують», і для тих, котрі «розкопують». Але треба. Істина не мусить страждати. При «розкопках» не знайдено нічого. Навіть автора листа, слюсаря-карбюраторника Кректуна. Кректуна штату. звільнили за скороченням Все ясно розправа за критику. Постраждав чесний і принциповий працівник, а зграя шахраїв причаїлася і видає себе за чесних людей. От де заритий собака. І знову виявляється, V що собака зовсім не там. Собака заритий в іншому місці. Спочатку могло здатися, що Кректун не міг миритися з неподобствами, які творилися в автопарку. Неподобства ці, ну просто-таки подобались Кректуну. А потім виявилось, що Кректуну не подобаються зовсім інші речі. Не подобається йому, наприклад, що головний інженер особисто перевіряє мотори відремонтованих машин. Та як він сміє! Так головний інженер може розперезатися V V заритии не до того, що й Кректуна контролювати почне! Треба щось робити! Треба показати головному А V V * А. і 4 відчитав ледаря, який допустив брак у роботі? А ми його «на олівець»! Та не ледаря, а інженерові, де раки зимують! Що? Головінж ті? А ми його «на олівець»! Та не ледаря, а головінжа. І ще можна написати, що головінж не відчитав ледаря, а побив до крові чесного роботягу. Хай потім розбираються: до крові чи не до крові, хай псують кров головінжу. Знатиме другий раз, як бути вимогливим. А директор? Він що думає, що Кректун буде виконувати його накази і розпорядження? Ні-і, не на такого напав! Директор мусить бути сам по собі, а Кректун сам по собі. Директор попереджає Кректуна? Ах, нахаба! Кректун на ці попередження «ноль виймання и фунт презрения». Догану? Я т-тобі покажу до- Знатиме другий раз, як бути вимогливим. де виконувати його накази і розпорядження? сам по собі, а Кректун сам по собі. Дирек- гану! І директора «на олівець». Що-о? Диспетчер і механік про щось заїкнулися? Ну, це тф Ж взагалі дрібна сошка, їх Кректун взагалі не помічав раніше, але коли вони вже так хочуть, то й на них олівець знайдеться. Лист до редакції не був ні оригінальним, ні о єдиним. Близнюки цього листа випурхнули з-під Кректунового олівця і в Овруцьку районну прокуратуру, і в Житомирський облавго-трест, і в Житомирський промисловий обком партії, і у Верховний Суд УРСР, і ще в кілька інстанцій. Справа дійшла до того, що карбюраторний цех цілими днями не бачив Кректуна, бо Кректун або писав скарги, або «виводив на чисту воду» все керівництво автопарку де-небудь у суді чи в прокуратурі. Кректуна умовляли, Кректуна виховували, Кректуна перевиховували, Кректунові жували, Кректунові виносили Кректунові виносили догани, зауважували, перевиховували, виховували, умовляли. Потім…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"