Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №16 Сторінка 6

(Житіє святих і нечестивих)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 16 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1964 №16 Сторінка 6 - Житіє святих і нечестивих. -ІЖ -7 НЛУБ ГУБИТЕЛІВ ПРИРОДИ г-х г * о мі П * не можна сказати, щоб шлях до Клубу губителів природи встелявся трояндами і білими ліліями. Не можна сказати, щоб кандидат у члени Клубу по дорозі до Клубу вдихав не земні аромати. Ні, ні і ще багато разів ні! Аромати, що їх доводиться абсолютно земного походження, але вони нічого спільного не мають ні з ароматом троянди, ні ароматом лілії. г -молочні помийки у суміші з сироваткою, випущені із маслозаводу на святу землю і добряче прогріті літнім сонцем? Про це варто запитати у директора Томаківського (Дніпропетровщина) маслозаводу т. Л. Д. Мисю-ри. Для того, щоб прийти до Клубу губителів природи не з пустими руками, т. Мисюра оперезав селище Томаківку смердючими відходами маслозаводу і стійко відбивав напади місцевої преси і численних санінспекторів. І таки відбився і свого добився. Тепер кожен може привітати т. Ми-сюру з членством Клубу губителів природи. чівського (Закарпатська область) консервного ський добився визнання серед губителів природи в такий самісінький спосіб. Він пустив через місто смердючі відходи з консервного заводу. І хоч технологія виробництва масла річка, створена тенсивністю смороду, успішно кон- вдихати, земного ) І з - Чим можуть пахнути, наприклад, ваткою, не відбивав його одноклубник, директор Тя- Вишнев-серед саміс заводу т. ський добився визнання мі відходи з консервного заводу. І І відрізняється від технології виробництва консервів, річка, створена Вишневським за гостротою та ін- І курує з річкою, створеною Мисю-рою. Прочув про такий поостий і зручний метод й повітря директор Качі (Тернопільська область) воду т. Кукурін і вигукнув: А я чим гірший? Невже спиртзаводі менше різних збирається? Бути й мені Клубу губителів природи! Сказав так і тут-таки й довів, що слово у нього з ділом не розходиться: потекли з території заводу брудні, смердючі води. Правлінню Клубу губителів природи нічого іншого не залишалося, як посадовити Кукуріна поруч з Мисю-рою і Вишневським. Так і сидять вони собі рядочком. А ріки, створені ними, смердять собі й смердять. такии простий отруювати землю Качанівського і спиртза- збирається? Бути І Сказав так і тут-таки на помий членом і 00 КРБ- І - ч у X к і ДАЛИ ПЕРЦЮ! такий восьмирічної Був такий директор школи № 2 у Мазурівці на прізвище Макаревич. І любив він гроші. Заради них директор ішов на будь-які жертви. І дійшов до того, що пожертвував навіть своїм добрим ім’ям і посадою: потягнув, як написали нам читачі, 800 крб. громадських грошей. Вінницький сільський облвно жертву Макаревича прийняв, прогнав роботи. А громадські гроші йому повернути. його з довелось О ТАКЕ шкільні канікули? Для дітвори і для багатьох батьків це неабияка радість. А у мене, признаюсь, в цей час аж у середині щось починає тенькати. Це ж знову Вадика оздоровляти доведеться, і все може обернутися, як і торік, А торік наш синок уперше в житті відпочивав не у моїх «старих», як Євдокія Маркелівна, теща моя, говорить, а в «Золотій Козі» лісовому піонерському таборі. Придбати туди путівку переконала мене Вадикова вчителька. Ви розумієте, що у таборі для умови створені: розпорядок дня і режим харчування, розумне дозвілля і педагогічний та медичний нагляд. А самим батькам яка вигода! Це ж ви цілісінький місяць, а захочете, то й два, будете вільні. Словом, самі побачите. З цими ж доводами я й до своїх домочадців звернувся. Та чомусь вони ні в кого, крім одного Вадика, захоплення не викликали. Навіть після того, як я у найяскравіших фарбах описав усі принади «Золотої Кози», Люба, дружина моя, кинула злу репліку: Ти б ладен на Чукотку дитину рідну запроторити, аби тільки себе нічим не утруднювати. А ти хоч подумав, як там воно без батьківського догляду обходитиметься? Євдокія Маркелівна, яка в хвилини найбільшої любові або зневаги до мене звертається тільки на «Ви», пішла у своїх міркуваннях ще далі, Не розумію, як ви так легко згодились на якусь там путівку! вим голосом. Розпорядок це ще не порядок. І одним тільки режимом харчування хлопчик не буде ситий. А про штат ви забули? Це ж їх там ціла гурма, і кожен їсть, кожен хоче за літо у вазі прибавити! Не р-розумію! Скажу вам, що дебати про роль таборів у відпочинку і оздоровленні дітей були головною і найгострішою темою всіх сімейних розмов аж до відправки Вадика. А відвозили ми його електричкою і теж сімейно. Євдокія Маркелівна кала від себе онука ні на крок і все наказувала, щоб добре їв, багато не бігав і, не дай боже, не ліз у воду. «Люба зажуреними очима дивилась на сина і тяжко зітхала. Ти ж не нудьгуй, чубатій голові, шимо. Будемо провідувати! Моя місія, як мені втовкмачили жінки, полягала в тому, щоб доставити до місця величезний рюкзак, напакований банками з варенням та одежиною. На територію табору батьків не пустили. Вони юрмилися біля новеньких зелених воріт І поступово розлучалися з своїми дітьми Ви подумайте тільки, не пускають за огорожу, розраховуючи трівна, м пояснила мені Поліна Пе-дитини найкращі МІСЯЦЬ, Ч' о»оо г тільки колючого дроту не вистачає. А порядочки тут, видно, ті-і-і! Я відвернувся г ч -1 І 1 * І них моєю дружиною, трохи пом’якшили характер вартового. Скоро ми сиділи в гущавині ку- відчитувала вона пискли-Розпорядок всю дорогу не відпус- гладила вона його по ми тебе самотнього не зали- різними печивами, зелених воріт прошипіла Євдокія Маркелівна, явно на підтримку з гурту і промовчав. Люба заплакала. А невеличкий сивий дідусь, що стояв за нами в черзі з блакитноокою дівчинкою зауважив: І що ви ото мелете, громадяночко? Прику-сіть-но язика! Сорому не маєте. Після реєстрації Вадик, навіть не попрощавшись, гайнув за ворота і змішався там з дітьми. Начальник табору оголосив батькам, щоб не турбувалися і без потреби не їздили сюди. Євдокія Маркелівна, з опаскою покосившись на сивого дідуся, таки не втрималась і сказала на це: Так ми вас і послухаємо! Я хочу забрати звідціля не скелет, а дитину в тілі, при доброму здоров’ї, так що директив не давайте, їхати нам чи не їхати. Додому ми поверталися мовчки. Повечеряли і спати полягали теж мовчки. А…
 Житіє святих і нечестивих

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"