Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №21 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 21 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1964 №21 Сторінка 3. (Перець на Чернігівщині) Навіть в осінню пору, як і квітучою весною, приємно мандрувати понад красунею Десною. Куди не поїдь, природа тут гарна всюди, а особливо привітні і роботящі люди. Тільки, як побачите, оця моя подорож через райцентри і села не зовсім була весела. Хочете знати, хто її зробив сумною? Тоді послухайте і помандруйте хоч трохи зі мною. Наперед пробачення прошу, що не все опишу, бо про найбільш наболіле розповісти спішу. Отож, як тільки благополучно прибув я на Чернігівщину, то перш за все поцікавився, як то воно йде торгівля на селі, як тут постачають необхідні товари населенню. Почав з Ріпкинського району. Не буду грішити, перше враження про торгівлю непогане. Знаєте, зайдеш до будь-якої (навіть до отієї, що на курячих ніжках стоїть!) крамниці, а там аж вгинаються полиці: і те є, і те є, і оте. А новинок скільки! Радію з того, а сам собі думаю: «От тобі й на. Всякої всячини, як говориться, від землі аж до неба, а покупці скаржились мені. Чого ж їм ще треба?» А дай-но під виглядом покупця сам дечого поспитаю та про все розузнаю. Що б мені, у вас купити? звертаюсь до продавця одного магазину. Візьміть телевізора, з готовністю пропонує продавець. Чудова річ. Сидиш вдома, а й виставу побачиш, і кінофільм, і останні вісті послухаєш. Знову ж, і для нас вигода: відразу товарооборот підскочить. Ні, телевізора мені не потрібно. Щось би таке, знаєте, для господарського вжитку. Ну, то беріть фотоапарат, гармонію чи імпортні бритвочки. Краще, кажу, дайте мені звичайнісіньку теслярську сокиру. Без неї поки шо ніяк не обійтись. Та ви що? Цього у нас нема! Чого нема, того нема, безпорадно розводить руками. Мене тут чоловіча половина населення мало не до стінки ставить за ці триклятущі сокири, а де я їх візьму? Бачу, не жартує продавець. Тоді дайте щітку, говорю. Вам яку? Ну, щоб чистити одяг, наприклад. Таких нема! А чистити взуття? Не буває! Так хоч ту, що підлогу замітати. Тут уже продавець не витримав. Ви тільки подумайте, вискочив він із-за прилавка, хто нам дасть таку річ, як щітка для підмітання підлоги? Хіба ж ті торговельні працівники, котрі в області та в республіці сидять, не знають, що на селі полин росте, шо колгоспники самі собі можуть прекрасні віники робити?! А хто, мовляв, не хоче кустарщиною займатися, то може собі пилососа купити. Цього товару у нас досить. Слухали ту нашу розмову люди, що юрмилися в крамниці, та як дізналися, що я за один, то й давай, то й давай викладати свої болі. Тільки слухай та занотовувати встигай. Що ти, Перче, за сокиру та за щітку питаєш? хором почали жінки. Тут і ще дечого нема. І то такого нема, що й говорити про це смішно. Десь воно, ясна річ, навалом лежить, а тут з нього дефіцит зробили. Виявляється, ніде в селі простісінького жіночого пластмасового гребінця не дістанеш. Колись, було, як завезли 500 гребінців на район, то не знали, як їх і ділити. Еге, бачу, кепські справи. Поспішаю на базу райспоживспілки. Буває ж часом таке, що на базі товарів тьма, а в крамницях чортма. Ідемо удвох з головою райспоживспілки Михайлом Кириловичем Ра-портиренком. Починаю знову з того самого. Що у вас тут доброго є? Чого вашій душі завгодно: телевізори, фотоапарати, акордеони, магнітофони і т. д. і т. п. А сокири теслярські? Нема. Якось, правда, розжилися на 2 ящики сокир, але то було давно. Ну, дорослі вже навчились із скрутного становища виходити. Доки торговельні працівники чухаються та рухаються, вони самі дістають потрібні товари. А от малюкам хоч пробі кричи. І вони, нехай будуть…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"