ГУМОР І САТИРА

Перець 1964 №13 Сторінка 7

(Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1964 / № 13 / Сторінка № 7

Перець 1964 №13 Сторінка 7 - Народні усмішки. Мал В. ГРИГОР’ЄВА Народні усмішки НЕ ТАК, ЯК ЛЮДИ Набридло чоловікові, що його жінка щодня через всякі дурниці свариться, і вирішив її провчити. Купив черевики, приносить додому і каже: Певно, жінко, будеш кричати на мене. Купив я черевики і аж по дорозі додому роздивився, що один черевик з правої ноги, а другий з лівої. Чуєте, людоньки! заверещала жінка на весь двір, щоб всі сусіди чули. Чи ж не дурний він?! Один черевик купив з лівої ноги, а другий з правої! Та чому ж ти, йолопе, не поміняв?! Ти завжди робиш не тан, як люди! Повідомив Б. ГАЛЯНОВСЬКИЙ з с. Сви-стільники Галицького району на Івано-Франківщині. ЗРОЗУМІВ З’їмо по одному? Що ти?! Я спиртного в рот не беру! Після закінчення учбового року поїхали ми з нашою вчителькою, з татами і мамами до Канева на могилу Тараса Григоровича Шевченка. Дуже гарна то була екскурсія! Поклали ми квіти на могилу дідуся Тараса, в музеї побували, погуляли. Звичайно, зголодніли. Повели нас,, дядю Перче, старші обідати у ту чайну, що біля самісінької пристані примостилася. І хоч як ми їсти хотіли, а пообідати не змогли. Стару істину про те, що знайти голку в сіні справа абсолютно безперспективна, ти знаєш. Та хай їй грець, тій голці! Ти спробуй на станції Вознесенськ, Одеської залізниці, знайти не голку, а вагон лісу. Ще 16 грудня минулого року той вагон лісу місцеве відділення «Сільгосптехніки» передало нашому радгоспові «Вознесенський». Експедитора радгоспу, що прибув на станцію приймати вантаж, підвели до вагона, показали ліс, навіть помацати його дали й сказали: «Розвантажувати будемо завтра». Вчитель на уроці пояснює. Все, що нас оточує, становить матерію. Є такі предмети, які ми бачимо, а є такі, що їх не видно. От ти, Миколо, назви таку матерію, яку ми не бачимо. Мабуть, це підкладна в кишені, непевно сказав Микола. Повідомив Б. ЛИТВИНЮК з с. Гориньград. Ровенської області. ИДПОВІ Першокласник. Тату, а сьогодні вчитель дав запитання всьому класу, і ніхто, крім мене, не відповів. Батько. А що вчитель питав? Першокласник. Та вчитель питав, хто розбив вікно. Батько. Ну, а ти що сказав? Першокласник. Ну... сказав, що вікно розбив я. Повідомив А. Р. КОЛЕЖНЮК з с. Лисиче, Шепетівського району, Хмельницької області. У КНИЖКОВОМУ МАГАЗИНІ П о к у п е ц ь: Скажіть, будь ласка, у вас є в продажу «Моабітський зошит» Джаліля? Продавець: Ви що, товаришу?! У нас магазин книжковий, і ніяких зошитів у продажу не буває. Спитайте в магазині канцтоварів. Повідомив В. Є. ЯКОВЛЄВ з с. Ницаха, Охтирського району. Сумської області. ХИТРИЙ БАТЬКО Були у батька дуже ледачі сини. Ото сплять, доки сонце не припече, а їсти так відразу встають. Одного разу треба було перевезти снопи, та рано, щоб вони, чого доброго, не пообсипались. Хлопці, вставайте! гукає батько, а сини хропуть, аж луна йде. Тоді батько розпік сковороду та на гаряче дно кухоль води вилив. Вода ян затріщить, як зашипить. Хлопців з ліжка як вітром здуло. Миттю до столу посідали. Подивилися вони на батькову хитрість та й кажуть: А ми думали, що то сало шкварчить... Повідомив В. Д. КИНАЛЬ з с. Ступника, Хмільницького району, Вінницької області. Від 16 грудня минулого року до сьогодні минуло не одне «завтра», а вагон і досі не розвантажили. А не розвантажили через те, шо вагон зник. Разом з лісом. Відтоді всі шукають той вагон. 1 начальник станції т. Биковський, і прокуратура району, і «Сільгосптехніка». Шукають кожен нарізно. Шукають гуртом. А знайти, мов ту голку в сіні, не можуть. А вагон же, Перче, не голка. І залізниця не сіно!... П. ЧЕРНОВ, головний бухгалтер радгоспу «Вознесенський». Дуже несмачний обід був і дуже брудно було в чайній. І склянки нам подали немиті, і рушник біля умивальника висів, на ганчірку схожий. А в зеленому борщі пісок тріщав, м'ясні битки порозлазилися, і рис підгорів. Ми читали, що колись поганих учнів залишали без обіду. Ми гадаємо, що тьотів і дядів, котрі у чайній тій порядкують, теж варто без домашніх обідів залишити і примусити власне вариво на обід їсти. Порадь, Перче, тьоті Галині Іванівні Нароській директорові ресторану «Україна», від якого ота чайна на пристані працює, та дяді Бондаренку, голові Канівського міського споживчого товариства, хай так і зроблять. УЧНІ 1-ГО КЛАСУ 66-ОЇ КИЇВСЬКОЇ ШКОЛИ. Допоможи нам, учителям, покінчити з другорічницт-вом. Тільки не подумай, що ми, збираємося перекласти на тебе свою роботу. Ні, з школярами - другорічниками ми вже якось самі повоюємо. Інша річ боротися з другорічниками - будівельниками. А на таких, між іншим, ти теж можеш натрапити в нашій школі. Власне в 'тому приміщенні, шо, можливо, колись стане школою, якщо його зведе Ар-цизький міжколгоспбуд, керований т. Вакуленком. За всіма планами ця школа мала прийняти учнів ще в 1963 році, та будівельники екзамену не склали залишились на другий рік. Та ось уже й другий рік минає, а ніяких змін на будівництві школи не видно. Схоже на те, що будівельники збираються в нашій школі ще й на третій рік зостатися... Може, ти, Перче, трохи підучиш цих невстигаючих, бо без сторонньої допомоги вони, видно, школи так і не закінчать. УЧИТЕЛІ (19 підписів). с. Павлівна. Татарбунарського району. Одеської області. У Василя Степановича Москалюка зібралося вишукане товариство. Всі люди надійні, всі фахівці. Невеличка аудиторія з комірника цегельного заводу И» 2 Костянтина Івановича Архієрейського та комірника цегельного заводу М» 3 Миколи Григоровича Майдан-ського, виконроба Олексія Петровича Євстигнєєва та повноважного представника від залізничного будівництва комірника Романа Леоновича Білецького, начальника цегельного заводу Н» 7 Олексія Васильовича За-сядька та його майстра Миколи Михайловича Веретка. У кутку скромно примостився Григорій Ілліч Хруслов, завідуючий магазином № 1 Івано-Франківського «Облжитлопостачторгу». Відбувалося щось середнє між теоретичною КОН0 Головуючий Васил ренний продавець-бракер заготівельної бази «Укрлісбудторгу», дав, вражаючи слухачів тонкими спостереженнями і глибокими тичними висновками. Що ми маємо, товариші? риторично запитав він. Ми маємо цеглу. А цегла у час розгорнутого житлового будівництва це той філософський камінь, про який колись мріяли королі і принци. А де ми сидимо, товариші? Ми всі сидимо на місцях, де цегла сама пливе у руки. Але на цих золотих місцях ми досі сидимо, склавши руки. Я закликаю усіх присутніх до творчого горіння, до нових дерзань, до наполегливих пошуків прихованих і невикористаних резервів! Присутні одностайними вигуками схвалили ці палкі і своєчасні заклини. Є безліч джерел, вів далі промовець, з яких необлікована цегла потече в наші руки золотоносною рікою. Скажімо, присутній тут виконроб Олексій Петрович Євстигнєєв заощадив цеглу. Що йому робити? Здати державі і почати новий всенародний рух за економію будівельних матеріалів? Нема дурних! Присутній тут Олексій Петрович здасть заощаджену цеглу не державі, а комірникові Костянтину Івановичу Архієрейському. А я продам її по твердій ціні приватним забудовникам... Олексій Петрович соромливо опустив очі долу. Всі з повагою дивилися на нього. Але не можна, товариші, зупинятися на досягнутому! Не можна також допустити, щоб хтось із наших славних трудівників здогадався, що купує не цеглу, а філософський камінь. Бо ми тоді сидітимемо не на своїх місцях, а сядемо всі в одне місце. Отже, правило мусить бути одне: забудовникам по всій *---- ------- ------ -------’ кументи, а нам Ми не можемо з впевненістю сказати, що події розгорталися саме так. Можливо, Москалюк не збирав таких зборів, не…

Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"