ГУМОР І САТИРА

Перець 1964 №09 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1964 / № 09 / Сторінка № 5

Перець 1964 №09 Сторінка 5. Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА Ну й глечики тепер роблять двічі ковтнеш і вже дно видно. к а п ява ДАЛИ ПЕРЦЮ! 1 Дмитро Іванович Зеленський керував Харківським обласним Будинком народ- * роботи а О ної творчості. І керував так: «недостатньо приділяв уваги створенню самодіяль-належної допомоги у підвищенні їх виконавської майстерності та художнього рівня. Це призвело до того, що в області розпались деякі колективи художньої самодіяльності і в тому числі Крас-ноградський самодіяльний народний ансамбль». Так написала нам заступник міністра культури УРСР т. Кирилова у відповідь на фейлетон «І був останній день ансамблю», вміщений у № 2 «Перця» за цей рік. них народних колективів, не подавав їм ге Мал. В. ГРИГОР’ЄВА на фейлетон «І був останній день ансамблю», вміщений у № 2 «Перця» за цей рік. І ще написала нам т. Кирилова, що за таке керівництво самодіяльністю «тов. Зеленського Д. І. звільнено від обов’язків директора обласного Будинку народної творчості». ?- * е У* . і .V (БІОГРАФІЧНІ НОТАТКИ) Почав я значала, голосно вже розповідати: про жінку, про хату. таке зробилося, таке зчинилося! То одна баба підскочить і лає Є 1 ТАКІ ДЯДЬКИ Кілька років тому, о годині дев’ятій вечора хтось постукав у двері моєї квартири. Одчинив. Стоїть, бачу, червонолицим, дядько. До кого вам? А чи тут, звиняйте, живе Олійник? запитав. Тут. Оце я і є. Тоді розрішіть зайти! о уже сивуватим 1 оді розрішіть зайти! і вже заходить. Сіли до столу. Поліз дядько в одну кишеню, поліз у дрогу. Витяг цілу купу усяких паперів і почав: Приїхав, каже, - : Довгенько він те «діло» мені розказував. А зводилось чого. Прожив дядько із своєю жінкою тридцять п’ять років. А місяців Приїхав, я із Сумської області. І ось по якому ділу... до ось до чотири тому «побачив, що у неї дуже зле серце». І покинув. Підшукав собі іншу молодицю, як він висловився, «симпатичну і справну дамочку»... А та, перша, подала в суд і відсудила в нього (цілком законно, звичайно?) половину хати. Отака несправедливість у нас там, у низах, твориться! обурювався дядько. Хату ж робив я, а не жінка! А вона що варила, шила. Хату ж робив я, а не жінка! А вона що варила, Ну, часом мастила хату. Але ж я їй за це всякий раз на спідницю набирав! То за що ж їй ще й половину хати? За що, това- риш сатирик, га? І зачав хилити до того, щоб я розкритикував суд у пресі. Питаю його: А ви вже кудись ходили тут, у Києві, по цій справі? Дядько зітхнув: Ходив у Верховну Раду, до товариша Ковпака. Ну, і що? Діло плохо! попав! І пояснює: Сиділо нас там, каже, мужчин і п’ятнадцять бабів. Рівно о десятій вийшов з кабінету товариш Ковпак, поздрастувався і питає: «Це всі до мене? «Всі!» кажемо. «Ну, то всі і заходьте!» показав рукою в кабінет. Я думав, товариш Олійник, що він по одному нас викликатиме, що можна буде з ним наодинці, як мужчина з мужчиною, поговорити, а Сидір Артемович Сів він за своїм невеличким столиком. А збоку отак його порадники-юристи, з законами в руках. Кожен, значить, з нас підходить туди, до нього, і своє діло розповідає. Настрій, бачу, у Ковпака хороший: уже трьох помилував! А тут і моя черга. каже. Сиділо нас там, Сильно неудачно я на прийом до нього у прийомній двоє усіх зразу зазвав, наче на які збори. сидять, бачу, Підсів я, нахилився ближче і тихенько йому розказую. А Сидір Ар-темович Говоріть, аж розсердився. взяв чогось і перебив мене: каже. щоб усі чули, не соромтесь! і наче він ТІЛЬКИ ЗУБИ ЗАГОВОРЮЮТЬ (ЗА ЛИСТАМИ ЧИТАЧІВ) У чоловіка болять зуби. Іде він, держиться за щоку і світа божого бачить. Наштовхнувся на юрбу не людей. Чує лемент. Що тут? питає. Та під машину хтось Ну, то ще нічого, попав, мовив чоловік. А я думав зуби болять. Це, звичайно, анекдот. Але люди правду кажуть зубний біль най- правду кажуть зубний біль най-дошкульніший. Та коли є зубні лікарі, то й зубні болі не страшні. А як нема стоматологів? Тоді що? З цим запитанням ось уже рік звертаються до Одеського облздо-Іванівки, Березівського району. Є роввідділу мешканці с. Андрієво-Іванівки, Березівського району. Є тут лікарня, є в ній зубний кабінет, нема лише зубного лікаря. Звертаються люди Звертаються люди до облздо-роввідділу, а звідтіля, замість лі- Ну, що робити? Що робити? минулого року управлінн я ля ще ЗО травня начальник управління кадрів т. Павленко повідомив, що з випускників медичних вузів 1963 року їм неодмінно буде прислано ліка-рястоматолога. Але його нема й досі Пробували хворі той папірець до зубів прикладати, та не допомагає... Ще гірше хворим на зуби в колгоспі «Більшовик України», Кременчуцького району на Полтавщині. їм облздороввідділ не лише зуби, а й усі інші гається заговорювати. Третій рік стоїть тут порожняком медпункт. Що ж нам робити де лікуватися? питають люди. А з Кременчука їм відповідають: Ми і той хвороби нама- І тут мене, то ця сяде, а друга підскочить: Як тобі не стидно? ще і приперся у Верховну Раду!.. кричать. Обидив жінку, безсовісний, та Я не видержав і до них повернувся: Замовчіть! кажу. Я не до вас приїхав! Мені зовсім не інтересно слухати оте, що ви балакаєте, я це і дома чув! Мені інтересно, що Сидір Артемович скажуть. От чого я приїхав! А товаоиш Ковпак погладив бооілку і говоппгі. мені кажу. приїхав! Я знаю що! підвівся чоловік, що лежав ближче до порога. Треба за плінтус, у щілину, залити води. І цвіркун втече. От побачите, що втече... Хапає бухгалтер графина зі столу, рачкує поза ліжком, проклинає цвіркуна страшними словами і ллє воду, і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"