Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №09 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1964 / № 09 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1964 №09 Сторінка 2. . . Замість того, щоб всемірно підтримувати ініціативу колгоспів і радгоспів, допомагати ім впроваджувати досягнення науки і передової практики і тим самим сприяти інтенсифікації виробництва, деякі керівні працівники нерідко стають на шлях голого адміністрування, командування. (З постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1964 р.). ж 8й Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА ДУЖЕ вже мені захотілося побачити попа, рабина, ксьондза, муллу, пресвітера або ще якого-небудь божого адміністратора, у котрого б слова не розходилися з ділом. Такий оригінал мені був потрібний хоча б для того, щоб зайвий раз переконатися, що виняток підтверджує правило. Атеїстові, та ще й авторові фейлетонів і гуморесок на антирелігійні теми, було б цікаво поговорити і подискутувати з таким ортодоксом й оригіналом, котрий не їсть у піст скоромного, не бажає чужого вола, осла, а тим паче жони чужої, не прелюбодійст-вує і вже коли трапиться йому схопити ляпаса, то він не біжить у міліцію і не збирає свідків, а тут таки підставляє другу щоку. Розповіли мені, що саме такий святенник дислокується у Закарпатті, в районі міста Мукачева. А ім'я того святенника Іван Іванович Папіш. З вірогідних джерел було відомо, що цей муж користується репутацією непогрішимої і невинної вівці божої, шо про його непорочне життя вже ходять легенди і що він терпляче чекає, поки небесна атестаційна комісія прийме його до дружного колективу святих, а поки що керує сектою «Нова унія». Секта, правда, не дуже оригінальна. Члени її не трясуться і не пускають піну з рота, а, зібравшись, нудно тягнуть псалми. Тексти псалмів заново відредаговані самим Іваном Івановичем. Словом, як би там не було, Іван Іванович Папіш заслуговував на те, щоб з ним познайомитись ближче, і я вирушив на Закарпаття. Пізно... Зустрітися з Іваном Івановичем мені не довелось. Не подумайте, що янголи в бі- ДОБРА ДУША... У колгоспі імені Мічуріна, Бере-зівського району на Одещині, сталася крадіжка. Злодій потягнув 438 кілограмів пшениці. Сліди привели до Івана Павловича Трощенна. Припертий до стінки незаперечними доказами, він змушений був признатися: украв! Побачили б ви у цю мить голову колгоспу! Григорій Михайлович Паламарчук кипів од гніву. Він, здавалося, готовий був роздерти на шматки того, хто зазіхнув на колгоспне добро. І, коли слідчі органи попросили голову дати характеристику злодієві, Григорій Михайлович написав: «Трощенко Іван Павлович працює в колгоспі ім. Мічуріна трактористом... Траплялися випадки грубого ставлення до старших, а також до членів бригади. Останнім часом часто пиячив, в результаті чого він почав красти колгоспне зерно». А через 20 днів голова подав слідчим органам нову характеристику на злодія. У ній про крадіжку ні звуку. Зате читаємо: «До своїх обов’язків І. П. Трощенко ставився сумлінно... Скромний у побуті... Добре знає свою справу... Бере активну участь...» і т. д. і т. п. Одне слово, святий та божий. Хоч сьогодні чіпляй йому крила і став контролером при вході в рай. Рибка, можливо, колись і буде, якщо їй пощастить приплисти по суходолу до колгоспу, а грошей нема. Попливли... У тому ж напрямку попливла ще не одна сотня колгоспних карбованців. А коли, нарешті, прокуратура спробувала їх виловити, то виявилося, що добра половина актів, поданих Мазуриком до бухгалтерії, фіктивна. Не важко, звичайно, здогадатися, куди завела Івана Мазурика його хитра вдача. Далеко важче зрозуміти, чого під час суду на захист Мазурика став голова колгоспу т. Паламарчук. Добра душа... пояснює дехто. Вболіває за скривджених. Скривдженим вважав себе і хапуга та хабарник Семен Якович Чаплинський. І знову на захист «скривдженого» став... Хто, гадаєте? З документом «громадського «у* пав Ой »8 ш№ О З висоти параграфа... ... . - - Яйі Я-Ж-ж і» ДАЛИ ПЕРЦЮ! ЯЯЯ ЯЯЯ іУі му районі на Запоріжжі головний ветлі-іе тепер його немає. Немає, бо, як напи- Що сталося з головою? Де причина такого різкого повороту, такої різкої зміни поглядів? А причини, виявляється, і шукати не треба було. Вона в характері Григорія Михайловича Паламарчука. У нього дуже добра душа. Свого часу задушевним приятелем Григорія Михайловича Паламарчука був один спритний Мазу-рик (прізвище яке влучне!). Послав голова того Івана Мазурика в експедицію на золоті пляжі сонячної Одеси. Видав йому посвідчення експедитора, напхав повні кишені грошима. Назад експедитор повернувся вже без грошей, але з актами. В одному такому акті писалося, що…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"