Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №05 Сторінка 2

Журнал Перець 1964 №05 Сторінка 2. Мал К ЗАРУБИ Теплий кожух, тільки шкода А розумне ваше слово Не на мене шитий, Брехнею підбите. Мал А ВАСИЛЕНКА Радянські спортсмени здобули блискучу перемогу на Білій олімпіаді в Інсбруку. Вони одержали 25 олімпійських медалей (з них 11 золотих). А збірна команда СРСР з хокея стала тричі чемпіоном: олімпійських ігор, світу та Європи. Мал А АРУТЮНЯНЦА Отак! отак! добре, хлопці! Ануте, хлоп’ята!.. Якби ви часом хоч на час Придибали таки до нас... ВО ДНІ ФЕЛЬДФЕБЕЛІВ-ЦАРІВ... Такі зараз світлі, такі урочисті дні! А ми, прости господи, царів згадуємо. Але як же ти їх («Та цур їм, тим царям поганим!») обійдеш, гемонських, як обминеш, коли вся біографія нашого великого Кобзаря так щільно з царською фамілією переплелася. З кріпаків вийшов поет, а от який період його життя не візьми, все якщо не на пана вельможного, то на саму його імператорську величність наштовхнешся. Дуже вже сильно самодержці Шевченковою долею цікавились. Вставали згадували, спати лягали не забували! Одні ще за життя опікали Тараса. Доріжку йому стелили. Другі після смерті дер жали Кобзаря иа прицілі. І диво дивне! Доки жив Шевченко, то у царів ніби й жижки менше тремтіли Та воно й зрозуміло 3 живим, бачите, лег ше. Взяв його, запроторив у солдатчину, за боронив писати й малювати і край А сиро буй упоратися з ним, коли поет став багатоликим, всюдисущим! Він і в книгах, і в піснях, і в переказах, і в серцях народних. У Новгороді готувалися ставити пам'ятник тисячоліттю Росії. Звісне діло, серед видатних людей, котрі народ і землю свою прославили, автор проекту скульптор М. Мікешин запропонував викарбувати на монументі ба рельєфний портрет Т. Г Шевченка Зробив він не в проекті без погодження з «їхнім вели-чеством». Як посміли?' тупнуло «величество» ніжкою. Доповісти! І автор проекту доповів «Шевченко... зробив для Малоросії більше, ніж будь-хто з наших поетів, і ще «а життя своїми піснями завоював таку популярність, що не лише в освіченому колі, але навряд чи знайдеться одне село в Малоросії, де б не співали його пісень чи не знали його імені» Подати сюди креслення й малюнки пам’ятника! повеліла «їхня величність» І самодержець власноручно викреслив з проекту імена поета Шевченка, актора Дмитрев-ського та (о нестримний царський гнів!) святого Митрофа нія воронезького! (не зміг, видно, од люті спинити свою державну руку). На місце викреслених «малозначних» осіб Олександр вписав царя Миколу першого, про якого Шевченко сказав. «Безбожний царю, творче зла. Правди гонителю жестокий!» А через деякий час увесь світ сміявся з…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"