Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1964 №06 Сторінка 5

Журнал Перець 1964 №06 Сторінка 5. Мал. В. ГЛИВЕНКЛ І Три доби Миша Худатат пускав з рота піну і кричав Я ш нх У мене розхитані нерви! Я при надочний* А щоб у присутніх не виникало ніяких сум нініи. він картинно падав на підлогу і сумлінно би пси об піч головою. І справді, йому було чого психувати і випробувати лобом міцність підлої її Тихше, Марусю, молися, а то заважаєш мені над собою працювати. ЗАГАДКА НЕ ДЛЯ КУРЕЙ Кури сміялися. Кури, можна сказати, рвали животи, а півень, шчо го не розуміючи, тільки кліпав очима. Нарешті, йому це набридло Він сердито скубнув одну з реготух і зажадав пояснень, чого це. мовляв, її так розібрало А ти поглянь, відповіла йому рябенька і показала н.і вагон,біля якого вони греблися Вагон як вагон На вагоні написано, що він везе формалін у і улі ях Відправляє його Перечинський лісохімзавод із Закарпаття п.і Луїан шину Що ж тут смішного? здивовано розвів крильми Ііінеиь А ти поглянь, куд-куди ця цистерна котиться? І іііі.тки-* показала курочка на другу колію, де стояла 60 тонна цисіерн.і і формаліном. На ній крейдою було написано. . Глянув півень на той напне і сам вибухнув реготом На цистерні було написано адресу Перечіпн ького хім заводу Йому, для його власних потреб, формалін прибув і Лугашцини. Хто ж це до такого додумався? захлинаючись од сміху, по цікавився півень Та на це вже рябенька нічого йому не відповіла. Не з її курячим ро зумом такі загадки розгадувати. Інша річ «Укрголокхім» Він би міг розгадати цю загадку. Якщо, зви чайно, на це буде ласка його керуючого т. Андрущенка Перечин, Закарпатської області. робітники ЛІСОХІМЗАВОДУ (16 підписів). ДАЛИ ПЕРЦЮ! СТАЄ ЗНАЙОМИЙ НЕЗНАЙОМИМ Гумові килимки, що їх випускає Київський завод «Червоний гумовик», чомусь продаються не на штуку, а на грами... Випустив завод партію килимків, зважив, здав у продаж, а їх ніхто не бере брак! «Вагомий брак» цей (під такою ж назвою) Перець описав ще торік у № 19 журналу. На виступ Перця відгукнувся головний інженер заводу т. Замсшайлов. Він написав нам, що бракоробів покарано. Кількох «депремійовано», а контролера ВТК Жилинську і «депремійовано» І знято з роботи ВІД ПЕРЦЯ: Товаришу Замешанлов! Вітаємо вас з винаходом. Ви винайшли слово «депремійований». Досі такого неоковирного слова в нашій мові ще не було. Пріоритет за вами! Запатентуйте винахід! За словами самою Хуцагага. в усьому був винен амур Іою вечора цеп міфічний зби-тошник у нітозброї пін чатував на Дсрибасів-ській і раз у раї вражав у і .зряче серце Миші Від амурових і ірі.і Худататове серце вже скидалоси на їжаь.і Раптом Миша лоба чив блондинку і з першого ж погляду впав жертвою кохання І .і на іемпераментну пропозицію «похиляні» до реї тирану жорстока блондинка взаємністю не ійдпоні.за Як не везе, то не везе* Валентин Бойченко. іокар Другого судноремонтного заводу, тою вечора теж підпирав стовпи на Дерибасівській І його серце було так прошите амуроними стрілами, що теж скидалося якщо не на їжака, то на как туса. І тебе, друже, ірадила фортуна? спів чутливо запитав панельного ловеласа Миша. Якусь мить Валентин дивився на Мишу, а той на Валентина А вже в наступну мить незборима симпатія кинула шукачів амурних пригод в обійми один одному. Хоч Бойченкові і не везло того вечора, але, як виявилося, йому все-таки страшенно нота занило (хоч він про це того вечора ще не догадувався). І все через те, що в нього була перепустка в порт. З Бери, друже, відпустку, запропонував Худатат, коли ноиоинлені друзі другого дня підвелися і важкими головами після нічних розпаї Полі пімо до мене, у Тбілісі Дорогим гостем бу їсіїї! Доропііі коньяк питимеш! Про гроші не іурбуііси Худ.пат заплатить! Я ж одружений. при ш.пн я Валентин. Як же мені буїн і дружншно? Але хіііі.'ііоіі.інпя були парі-мпі Худатат запевнив, що друлиіп.і к а доріпіім гостім буде, ЩО НОН.І іеж ДороіІШ коньяк питиме і що про ііи і раї її теж не слід турбуватися щедріш Худаїаз іа іні.знлаїїііі. Оце так непе* Ліпне одну умову висунув щедрий друг, су ту дрібницю щоб на аеровокзалі Бойченко оформив ного чемодани на себе, а и дорозі щоб…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"