Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1964 №04 Сторінка 7

(Іноземний гумор)
Перець 1964 №04 Сторінка 7 - Іноземний гумор. іноземний Кй- Малюнки з журналів: «ЛУДАНІ МАТІ» (Будапешт), «РОГАЧ» (Братіслава), «ШПИЛЬКИ» (Варшава) та «ЦАЙТ ІМ БІЛЬД» (Берлін). іИІіІІІ Тут немає ніякого сумніву це дикий кабан! Як їм сказати ви в кіно чи в театрі? ХТО КАЛАМУТИТЬ ВОДУ... ОЙ, БУВ, ТА НЕМА... Зібралися якось у Придніпровському раднар-госпі директори металургійних заводів з Дніпропетровська й Дніпродзержинська та й засперечалися, хто з них сильніше воду каламутить Директор заводу їм Дзержинського т Фі-лонов і запитує директора заводу імені Пет ровського т Лихорадова Ти по скільки кубометрів каламуті в Дніпро скидаєш? Щодоби по півмільйона з хвостиком! відповідає той. А я з ціанідами 790 тисяч! Хе-хе. Крокодил і той від такої водички дуба вріже. Як прорвало торік весною греблю навколо відстійника та понад два мільйони кубометрів каламуті я-ак шугонуло в Дніпро! Риба до самого Дніпропетровська тільки «ве» і догори пузом. Тридцять п’ять кілометрів Дніпра від тої риби рябіло. І ніхто тобі ні гу-гу? дивується Лихо-радов. Чого ж’ Державна водна інспекція Ниж нього Дніпра ше й як «гу-гу» Рапорта в раднаргосп написала, акта в прокуратуру передала, а доповідну в Київ. І скрізь, хай легенько їм тикнеться, поки шо ні гу-гу. По тій розмові Анатолій Петрович Лихора дов зміркував так: якщо тобі Філонов ні гу-гу. то чим я гірший. Підождав день-другий та в ніч на 28 жовтня як шубовснув у Дніпро муляки. Вже до чого інспектори люди бувалі й витривалі, а й ті носи затуляли, як брали на аналіз воду. Ну, а про рибу, то вже й казати нічого. І мальки й отакенькі судаки животи до сонця і за течією. А що, втер носа?» послав директор заво ду ім Петровського телеграму директорові заводу ім Дзержинського. «Якої ти тепер заспіваєш?» Того ж дня від Філонова прийшла відповідь «Вітаю з богатирською хваткою. Чи не мож на видушеною вами рибою загатити греблю навколо нашого відстійника?» Прочитав Лихорадов телеграму й лише по сміхнувся знай, мовляв, наших! А тут секретарка ще несе пачку. «Заздримо вашим масштабам, пише в де пеші дирекція Дніпропетровського м'ясокомбі нату. Ану, хто кого переплюне? Давайте так ви в Дніпро ціаніди, а ми в Самару жирний «бульйон»... Директор Коваль». Найкоротшу блискавку вдарив Дніпропет ровський завод «Червоний шкіряник» «І ми з шкури ліземо та в річку гидоту викидаємо Фізкульт-привіт!» Надійшли телеграми й від директорів Дніпро дзержинського азотнотукового заводу, Дніпро петровського коксохімзаводу імені Калініна. від завідуючих деякими дніпропетровськими лікарнями Всі вони були одного змісту «І ми каламутимо!» А от Придніпровський раднаргосп, керуючі трестами «Дзержинськбуд» і «Дніпровськпром буд» т Гавриленко та т Щиголєв ніякої депеші губителям природи не вдарили і по губи телях теж. * * * Ясна річ, історія з вітальними телеграмами вигадана. Але що Дніпро, Самару та інші річки на Дніпропетровщині забруднюють згадані підприємства, то це вже, на жаль, правда. Правда й те, що на будівництво й ремонт очисних споруд держава щороку відпускає величезні кошти. Взяти хоч би той же завод імені Дзержинського. У 1963 році йому було ви ділено на це будівництво 2 мільйони 380 тисяч карбованців Оце вам, мовляв, гроші: будуйте очисні споруди, ремонтуйте греблі навколо від стійника, бережіть рідну природу, любіть її. вболівайте за її багатство, за її красу. А керівництво заводу разом з керуючим трес том «Дзержинськбуд» т. Гавриленком і грошей як слід не використовують, і воду в Дніпрі ка ламутять. Таких «любителів» природи давно вже народ попереджає: «Не плюй у криницю, ше пити доведеться» Цікаво, а яку приказку складуть у Придніпровському раднаргоспі, як прочитають оцей фейлетон Олекса ВУСИК. м Дніпропетровськ. Що був, то був. Це й документально можна довести. З документів Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії видно, що Бечек Анатолій Дмитрович і справді вчився тут. 1 не лише вчився, а й закінчив її. І призначення дістав: у Цуманське звірогосподарство ветлікарем. Це, повторюємо, видно з документів. А от у Цуманському звірогосподарстві Анатолія Дмитровича Бе-чека чомусь не видно. Ніхто у звірогосподарстві навіть не знає, який він, той молодий ветеринарний лікар. І ніхто не може сказати, чому Анатолій Дмитрович Бечек не зволив і носа свого сюди показати. Невже звірів злякався? Дарма! Звірі в Цуманських лісах на людей не кидаються. А…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"