ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №22 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1965 / № 22 / Сторінка № 7

Перець 1965 №22 Сторінка 7. ДЛЛИ ПЕРЦЮ! ПЕРЕКИНУЛИ ДАЛИ ПЕРЦЮ! Мал. Л. БОЙКА Ох, і розперезався, було, керуючий Драбівською райконторою «Заготското відгодівля» Кравченко І. Г. До того вже дійшов, що однаково поводився, як на відгодівельному пункті, між худобою, так і в конторі, між людьми. Стукотів, грюкотів, де кого зустрів, там того й триповерховою лайкою крив. Ото гострий на слово чолов'яга, говорили всі. Такий язик тільки на корабельну швабру! А от пам’ять у керуючого була незавидна. Завжди плутав своє з чужим. Навіть деяких робітників «помилково» примушував працювати у власному господарстві. Після втручання Перця Кравченка «туго підперезали» та ще й з роботи зняли. З того часу, як він працює завклубом, жодна душа туди не проникла. А от, коли він працював завскладом, було навпаки. Давненько Цегнер В. А., голова правління Скалатського міського споживчого товариства, Тернопільської області, захворів на курячу сліпоту. Через триклятущу хворобу, яка навіть вдень мучила, не бачив, горопаха, як магазини брудом пообростали, як деякі спритні продавці покупців обважували, з-під прилавка торгували. По сигналу Перця зібрався консиліум з представників вищих торговельних інстанцій області. Скрушно похитавши головами, спеціалісти констатували, що «хвороба» у Цетнера перейшла в хронічну і лікуванню не піддається. З Укоопспілки повідомили, що Цетнера з «почестями» виведено з торговельної мережі. Покупці зустріли цей захід одностайним схваленням. ГЕ-ЕЙ, НА ВИСО-ОКІЙ ПОЛОНИНІ... (Оповідка про те, як одним романтичним кандидатом у вівчарі менше стало) То не секрет, що цьогорічний сезон випасу овець на полонинах та сезон літніх відпусток уже за плечима. А все-таки на часі оповісти вам оцю історійку, бо ж сказано: готуй сани влітку, а воза взимку... Почалося усе з вічної для «дикого» племені відпускників проблеми як і де провести літню відпустку. Згадалося, як деякі знайомі захлинались од захоплення: «Ах, ми підіймалися на полонину! Схід сонця там зустрічали!».. Це й вирішило долю відпустки. «Подамся, подумав, иа Закарпаття, на полонину. Та не на одну ніч, а на всю відпустку. Там же близько 43 тисяч гектарів полонин. Там же вівчарство одна з основних галузей господарства, там же десятки тисяч овець, сотні вівчарів. От і примощуся десь вівчарем на полонині. Це ж тобі і природа, і цілюще гірське повітря, і схід сонця! Відпочину, ще й щось зароблю на чабануванні. З якого боку не глянь романтика!» В Ужгороді порадили: Ідіть на полонини, де велика рогата худоба. Туди дороги кращі, бо треба ж молоко звозити. На деяких полонинах і гуртожитки для пастухів та доярок є. Радіо, газети, кіно виїжджає, агіткульт-бригади бувають. Ні-і! Мені б туди, де вівці, поближче до трембіти, до сходу сонця. Там же вівчарі ціле літо живуть. Можна й туди. Там теж, знаєте, транзистори, спецодяг, намети. Продукти завозяться. Ну, і так далі... Втішило й те, що потрапити на полонину, як виявилося, дуже просто: «Онде-о, бачите? То гора. Ото туди, а там ще далі!» Окрилений оптимізмом, попрямував на першу ж полонину. Через кілька добрих годин виповз, нарешті, на гору, приземлився та почав усім ротом ковтати прославлене гірське повітря. І тут переконався, що народ правду каже: нагорі видніше. Картина, яку мені усіма фарбами змальовували внизу, в Ужгороді, тут, нагорі, виглядала підмальованою рожевими фарбами. Чоловіче добрий, сказали вівчарі, або вам щось там унизу наплутали, або ви дорогу переплутали. Транзисторів отих у нас і в згадці нема, про газети вже й не кажемо. З спецодягу хіба що на плащ розщедряться. Ще чоботи гумові можуть дати, але із зарібку вирахують за них. На намет і не сподівайтеся, хоч для нічного сторожування він дуже пригодився б... А сонце он там сходить, але тиждень уже й не показується самі бачите, яка погода. Вночі вітер із дощем видули…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"