ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №22 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1965 / № 22 / Сторінка № 5

Перець 1965 №22 Сторінка 5. ГГ08ДЖН ПРИЧИН Тиждень Грицько не сідав за уроки Мав і без того він досить мороки... Тільки-но стали свята наближатись, В домі до них почали готуватись. Порався батько, поралась мати. Мусив їм Гриша допомагати... Віз буряків аж із поля приперли, Потім на тертку їх перетерли, Та й заходилися куб лаштувати, Де вже уроки було готувати!?. Треба ж триматись святого закону!.. Вийшло горілки не менш півбідону. З’їхались гості, і все закрутилось: Брязкало, гавкало, падало й билось.. Потім пішли уже співи і скоки. Де уже Гриші сідать за уроки?! Дяді добренькі його напоїли. Мусив він пити: за це ж бо хвалили! Тато до мами гукав усе: «Ніно! Глянь, наш синок випива на відмінно!..» Вранці приплентався Гриша до школи, Гидко йому не було так ніколи... Гриша не вивчив, забув про уроки В Гриші удома багато мороки. А. АНТОНЮК. с. В. Горбаші, Житомирської області. СА ТИРИК Здалося якось лірику Миколі, Що лірики написано доволі. Отож змінив, як той сказав би, віру Колишній лірик взявся за сатиру. Та й написав, хоч, правда, І не сміло, Що його зав (бодай воно згоріло!) Підлеглих лає слів не добирає... Аж ось той зав Миколу викликає. Миколі шепче секретарка Люся: Ой, Коля, Коля, я за вас боюся. Тримайтеся! І бідному поету Показує на двері кабінету. А зав узявсь Миколу батькувати: Як ти посмів мене критикувати?! Приїлись, бач, йому вже зорі, квіти... Не забувай у тебе жінка й діти!!! Не знаю я кінця тії розмови, Але Микола ходить, як шовковий. Тепер зустріне зава і не дише, Й не то сатири лірики не пише! Федір КУЧЕРУК. с. Сліпчиці Черняхівського району, Житомирської області. НЕ ЗНАЮ, як кому, а мені ці подарунки вже давно в печінці сидять. Згадайте, скільки часу витрачається, як виснажливо крутиться мозок, коли ми думаємо, який саме подарунок купити друзям чи знайомим... Погодитесь, що це й справді проблема, і неабияка. Колись було простіше. Наш предок напередодні дня народження свого приятеля брав велику каменюку, йшов у ліс, убивав якогось звіра, знімав з нього шкіру і на тій же каменюці робив дарчий напис: «тобі від мене». Загортав ту каменюку в шкіру і приносив другові. Той задоволений: одержав потрібну в господарстві річ. І ніяких тобі роздумів! А тепер? Прийдеш ото в магазин «Подарунки», і очі розбігаються. Що вибрати? Можна купити флакон одеколону «Бузок» у великій красивій коробці за чотири карбованці (шістдесят копійок «Бузок», три сорок коробка). Але чи сподобається другові саме «Бузок»? Може, тоді краще взяти у такій же великій коробці цілий набір пляшок «Коньяк», «Шампанське», «Українська з перцем»? Але ж спорожнить ваш приятель ті пляшки, а потім дивитиметься посоловілими очима на коробку й не зможе пригадати, хто саме її приніс. Краще вже придбати щось більш істотне. Ну, наприклад, картоплечистку. Але ж ваш друг не раз говорив, що жодна картоплечистка не може почистити картоплю так акуратно, як його дружина. п отоапарата іменинник, напевно, Від від- мовиться, згадавши англійське прислів’я: «Коли хочеш розорити друга, подаруй йому фотоапарат». Телевізора ваш приятель уже має. Мотоцикл не варто, бо такий подарунок можуть розцінити, як бажання швидше позбавитись друга. А на автомашину «Запо рожець» у вас, виявляється, просто не виста- чає грошей. все знову…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"