ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №20 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1965 / № 20 / Сторінка № 5

Перець 1965 №20 Сторінка 5. Христо ПЕЛІТЕВ Було це року, здається... Словом, десь у тридцятих роках. Ішов третій день коляди. В корчмі угорця гуло, мов у вулику. Народу набилося, як оселедців у бочці. Густий тютюновий дим слався низько над головами. Коли хтось заходив до корчми, дим хвилею плив до дверей. Павутиння по кутках корчми починало погойдуватись, а селяни, які стояли біля входу, оберталися, щоб побачити, хто прийшов. Надворі лютувала завірюха. У корчмі не було вільного місця. А люди все підходили. Ті, що не могли вже протовпитися всередину, стояли навшпиньки під вікнами, і, приклавши козирком долоні над очима та приту лившись лобами до холодних шибок, пильно стежили за тим, що відбувалося в корчмі. Подумати тільки! сказав один. Отим, що за столом, застеленим скатеркою, подає сам угорець. І справді, подавав угорець. Чоловік він був тутешній, але люди прозвали його так, бо він довгі роки блукав по угорських землях. Звідтіль чоловік повернувся кілька років тому в чудернацьких високих чоботях з мідними гудзиками по боках і з старою вивіскою під пахвою, написаною по-угорськи... На ній було намальовано два червоних брикливих коники. Ця угорська вивіска якийсь час висіла на корчмі. Він пояснював, що по-болгарськи напис на ній читається: «Корчма для любителів кінського м’яса». Хоч у Делгодреї, як і в усій Болгарії, про любителів кінського м’яса ніхто не чув, та це було йому байдуже. Навряд чи в цьому глухому балканському сільці угорець мав великі прибутки від корчми, але вже з перших днів за угорським звичаєм найняв офіціанта. А от сьогодні прислуговував не офіціант, а він сам... За накритим столом сиділо троє: кмет *), учитель і гість, заради якого й відбувалося оте стовпотворіння. Це був... міністр. Перший міністр, що завітав до Делгодрея. Він щойно прибув з околійського **) міста саньми і не встиг ще зняти пальта й циліндроподібного капелюха з малими крисами і високою тулією. Угорець, узутий у високі чоботи, підперезаний коротким фартушком, що прикривав кругленьке черевце, довго шанобливо стояв перед ним, аж поки наважився звернутись: Що більше любить пан міністр є чор-ба ***) з курки і відбивна. *) Кмет сільський староста. **) Околія адміністративна одиниця в Болгарії, менша за округу. ***) Чорба юшка. У корчмі запала тиша. Всі дивилися міністрові в рота: Три чорби! Сказавши це, міністр глянув на кмета і вчителя. Широко посміхаючись, вони кивнули. «Три чорби, три чорби!» покотився до порога шепіт. І поки угорець бігав виконувати замовлення, селяни дивилися на міністра такими очима, наче готувалися вперше в житті побачити, як людина їсть чорбу. Однак гість курив і кивнув на щось вчителеві головою, на якій усе ще височів циліндричний капелюх. Який капелюх! здивовано вигукнув один делгодрейчанин. Глянь, який високий! Та то не капелюх, пошепки почав пояснювати інший. То міністр! То голову таку має. Це сказав низенький на зріст селянин у бузкових шароварах і довгому кожусі, який сидів на ньому, мов жіноча свита. Селяни, що стояли коло нього, почали чмихати в кулак. А ті, що стояли біля дверей, реготали на повні груди. Тільки отой низенький селянин був байдужий. Він стояв за п’ять кроків од міністра і віддано дивився на нього ясними, як божий день, очима. У цей час корчмар приніс чорбу і благоговійно поставив її на стіл. Кмет, якого дратували розмови про капелюх, раптом скипів. - Угорець! засичав він. Що це за неподобство, чому в тарілці пана міністра у чор-бі гола куряча ніжка? А як би хотів міністр, пане кмет, щоб ніжка була в чоботі? знову обізвався низенький селянин. Міністр повільно відсунув од себе тарілку і зблід. Позад нього, наче з землі, виріс роз гублений корчмар, схопив…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"