Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №20 Сторінка 2

Журнал Перець 1965 №20 Сторінка 2. Ружична село, розташоване на підвищеному правому березі річки Кудринки, біля шосейного шляху з Проскурова на Кам’янець-Подільський. Ружична належала поміщикам Малиновським, потім біля 1831 року була перетворена на військове поселення, яке існувало аж до 60 років XIX ст. За цей час частина населення була вивезена до Херсонської губернії для заселення вільних степових земель. (Труди Подільського губернського істори-ко-статистичного комітету. 1901 р.). Ми, члени делегації Федерації студентів чорної Африки, під час перебування в СРСР за запрошенням КМО провели незабутній день у вашому колгоспі. Ми б дуже хотіли висловити нашу найпалкішу вдячність колгоспникам і поздоровити їх з тими блискучими досягненнями, яких вони домоглися і в праці і в зв’язку праці з культурою на користь людини, в найширшому розумінні цього слова. Спасибі! Від делегації ДСАПФ. Дагомея, Верхня Вольта, Малі, Камерун, Нігерія. (З книги записів вражень музею колгоспу «Комунар», села Ружична, Хмельницького району, Хмельницької області. 1965 р.) На моїх-таки очах, зі мною ж таки відбувається дивна метаморфоза. Я починаю блискавично втрачати власний професіоналізм. У мені агонізує фейлетоніст. Водогін у селі! І не просто на фермах, а в хатах колгоспників! У хатах? Ні, їх не назвеш хатами, бо це будинки, котеджі, а коли хочете висловитись з «шиком», вілли! У колгоспному будинку культури висить така об’ява: «Працює дитяча студія балету. Провадиться набір учнів з 6 7 8 9 10 років. Додатково провадиться набір учасників у танцювальний колектив з 11 років»! У колгоспному дитсадку стоїть чудове піаніно, а в акваріумі плавають золоті рибки! Дитсадок працює цілий рік! А чистота! А порядок! Від колгоспних корів за кілометр пахне парним молоком! Село електрифіковане, радіофіковане, «те-лефіковане»! (Цікаво, чи є таке слово?) Колгоспні спортсмени беруть призи на всесоюзних змаганнях! Колгоспні стипендіати вчаться в інститутах! Колгоспна пшениця як горох! Колгоспний горох як вишні! Колгоспні вишні як... Але вишні мені порівняти ні з чим, бо зараз осінь і вже немає вишень. Залишається порівняти колгоспний ставок з морем... Олекса Лук’янович Гуцалюк, Герой Соціалістичної Праці, голова колгоспу «Комунар» знизує плечима: Ставок як ставок, яке там море. Три з гаком кілометри завдовжки та десь так біля кілометра завширшки. Рибка, правда, є... І тут я помічаю, що Олексі Лук’яновичу страшенно набрид фонтан мого телячого захоплення, і він шукає делікатну форму, щоб його заткнути. І знаходить. Між іншим, Декрет про землю підписаний Володимиром Іллічем сорок вісім років тому... Мені стає ніяково. Дійсно, чому я повинен дивуватися і захоплюватися тим, що вже стало звичним і буденним для хазяїв землі? Хіба мусить чи повинно бути інакше там, де люди вміють і люблять працювати і де голова колгоспу таки по-справжньому голова? * * * їдемо ми з Олексою Лук’яновичем полями, їдемо на ферми, їдемо на бурякові плантації. Золота осінь... Така осінь, якою вміє вона бути хіба що на Україні. Вже сама природа, саме повітря осіннє п’янке та запашне настроює на ліричний лад. Але лірика лірикою, а мені треба написати веселий (по змозі) і хороший (тим паче по змозі) репортаж про сучасне українське село. З чого ж його почати, від чого ж його відштовхнутися? І тут я відчув, що відштовхуватися, власне, немає від чого, бо Мал. БЕ-ША дуже ми нудно пишемо про колгоспне село. В якомусь чисто споживальному плані, в якому найголовнішою художньою деталлю і «на сто га орної землі». Гарні надої на сто га орної землі хороше село, підгуляли надої паняй фейлетона на голову колгоспу. Ружична одне з тих сіл, до якого з такою міркою не підійдеш. Тут не треба лізти у бухгалтерські книги, перевіряючи прибутки від тваринництва чи городництва. Тут все назовні. Справді, як можуть йти справи у колгоспі, де для шмаркатих хлопчиськів…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"