Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №12 Сторінка 5

(Притчі, Епіграми, Житіє святих і нечестивих)
Перець 1965 №12 Сторінка 5 - Притчі, Епіграми, Житіє святих і нечестивих. ГЛМІТЦЛ по нжля. Стрів я свого товариша. Йде темніший ночі: Не голений, не виспаний, Запалися очі... Здоров, кажу йому, друже! Що з тобою, брате?! Та ж на тобі лиця нема, Мов із хреста знятий. А він гірко усміхнувся: Слухай правду щиру: Я, голубе, в новім домі Одержав квартиру. Е-е, кажу, то ж не причина, Друже, для печалі... Але він махнув рукою: Слухай, каже, далі. Отож, значить, дочекався Я нової хати, Та й не знаю, чи радіти Чи, може, ридати. Все там чути зліва, справа, Згори і додолу... Сусід нижній годинами Крутить радіолу. З десятої до півночі Щодня неодмінно Той сусід, що наді мною, Мучить піаніно. А за північ, як настане Десь перша година, Почина в сусіда справа Плакати дитина. Ну, а зліва на роботу Ідуть рано люди, Вже о п’ятій нас із ними їх будильник будить... То півбіди, кажу йому, Позатикай вуха. А він: Дякую за раду, Але ж далі слухай. На один день води нема, А на другий газу, А на третій нема світла, А то й всього зразу. Скособочилися двері І віконні рами, Клямки, ручки відлетіли До лихої мами. На підлозі вибоїни, Горбочки та шпари, Так, ніби по ній ордою Пройшлися татари. А тут іще моя теща Устругнула штуку Взялась двері одчиняти Та й звихнула руку... Пожалів я свого друга Од усього серця: Еге, кажу, тобі й справді Не з медом живеться. А він мені: Та ще хочу Найгірше сказать я: Втекла моя люба теща До іншого зятя. Люди ж кажуть, що я винен, Що я зять поганий... Дай десятку... Закроплюся, Може, легше стане... А далі було ось що. Дав я товаришеві ту десятку. Він подякував, у гості запросив і далі побрів. Я ж такий спантеличений був, що й адресу його нову забув запитати. Та нічого, втішив себе, знайду будинок дуже вже примітний. Таких не рясно. Почав розпитувати знайомих. Мої знайомі своїх знайомих. Аж одержую такого листа від Я. А. Ємхи з м. Калуша, Івано-Франківської області: «Дорогий незнайомий товаришу! Дійшло до мене, що ви друга свого розшукуєте. Чи не мене, бу- ва? Я теж радів, коли в жовтні минулого року оселився по вул. Будівельників, 1, в новому будинку, що належить Калуському хіміко-металургійному комбінату. А тепер тільки пороги установ усіляких оббиваю, щоб щось із тією квартирою зробили, бо сирість в ній така, що жити неможливо. Уже й газета «Прикарпатська правда» писала про це, і усе як камінь У воду. Ото, хоч, в мене І не зовсім так, як у того вашого знайомого, але і радість і горе однакові. Прав- да, від нього теща втекла, а від мене ще ніхто не втік, але рідна мати боїться в мою квартиру переселятися». З Полтави П. Коп’як відгукнувся. «В нашому будинку 69 2 по вул. Жовтневій вашого товариша й духу нема. Тут зовсім інший дух не вивітрюється, бо підвал будинку затоплює бруд з двірської каналізації. Пробачте, але більше нічого написати не можу, бо змушений писати чергову скаргу на керуючого будинками т. Шандрика, який байдуже махає рукою на розпорядження облкомунгоспу та міськкомунгоспу і про ремонт навіть не помишляє». З Умані надійшла вісточка. «Дорогий чоловіче, писав т. Ричков, ваш знайомий бідкається, що в його квартирі «на один день води нема, а на другий газу». Еге, так він хоч вря ди-годи може ванну прийняти та на газовій плитці обід зварити. А от ми, мешканці першого поверху будинку 61 17 по вул. Урицького, і цього не можемо зробити ані ванн, ані газових плиток нам ось уже…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"