ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №03 Сторінка 5

(Вінегрет із Перцем)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1965 / № 03 / Сторінка № 5

Перець 1965 №03 Сторінка 5 - Вінегрет із Перцем. ЧИ ПОТРІБНА ще раз так само безглуздо, як, скажімо, проти вечір. З усіх країв, * * загострювалась, відточувалась, підточувалась, заточувалась, вентилювалась, що піднімати її ще раз так само безглуздо, як, скажімо, проти вітру бігти або шукати бодай якусь подобу Полощіться, куме, в ночвах... Щира порада. Величезний, скеля! Що Лазнепроблема на Чернігівщині вже стільки разів піднімалась, ставилась, хиталась, падала, лазні у переважній більшості сіл області. Лазнепроблема це камінь, замшілий. Ба, не камінь, далебі казково вознеслась над рідним Поліссям, приваливши своєю камінною суттю блідий росточок будівництва. Писати ще раз? Гм... Хіба що отак: через усе безхмарне небо великими літерами: ЧИ ПОТРІБНА ПОЛІЩУКОВІ ЛАЗНЯ? А й справді. Чому б і не поглянути з такої високої точки зору? Сісти собі, підперти кулаком сталеве підборіддя, та й залюбуватись. Прекрасна картина! Суботній ласкавий вечір. З усіх країв, з усіх усюд, кинувши під пахву замашного віника, марципанить люд до лазні. Поспіша. І тільки наш брат, поліщук, сором’язливо затуляючись від дітлахів, полощеться біля печі. В ночовках... Може, й справді-таки в характері поліщука є якась, знаєте, ну мовби неприязнь до лазні? А чого ж. В його характері навідкривали вже стільки всякої всячини, що чому б і цього рябого не повісити на його кленові ворота?.. Зустрічі, розмови... їздиш і слухаєш, ходиш тільки не почуєш?! А потім тиші, підсумуєш почуте. І резюме: лазнепроблема ПОЛІЩУКОВІ но вирішив проблему лазні. (Чотири на сто І спокійнісінький тепер шістнадцятеро сіл!), немов верба над водою. У Лазня?.. Воно, між нами кажучи, ця ку-медія для поліщука, як приший кобилі хвіст. Присів ближче: Ми як любимо? Помився к різдву, по- к пасці. І кум королю. В здоровому тім тілі здоровий дух, хе-хе... Ось так. Коротко і ясно. Від імені народу. Щоправда, своє «здорове тіло» Андрій Якович та й і дивишся. Чого присядеш десь у дивне виходить це щось на кшталт незакінченої гуморески. Почав її писати якийсь дивак ще во дні безтурботної юності, розсміявся на півслові. І (хоч се й неприродно) регоче до сьогодні, ніяк писати не може перо в руках танцює. Андрій Якович Харацький, інженер-архітек-тор Ніжинського району, для себе особисто (а загалом і для всього району) давним-дав- щосуботи чабанить віником. Але то дріб" ниці. І зовсім «нетипічно». Кожен міркує по-своєму. Як нема в природі двох однакових скакунів, так само нема і двох однакових керівників. Яків Романович Вол-ков, заступник голови Щорського райвиконкому, про характер поліщука ні гу-гу. Слизька то стежка. Він з іншого боку. Зі спогадів почав. Прикрив долонею стомлені очі і з тихою радістю розповів, як вони колись, ще на зорі колективізації милися в... стайні. Отак коні і отак, показував рука-а ми посередині. Нагріли води і миємось. А коні дивляться... Думають, що за чорт?.. Заступник голови облвиконкому Панченко В. П. і собі розповів кілька дотепних анекдотів на користь лазні. Василю Пилиповичу ще легше було говорити від імені поліщука. Стоїш собі на височенній обласній дзвіниці, десь під хмарами. Усе тобі видно, як на долоні. Стоїш і розповідаєш, стоїш і розповідаєш... Багато було і зустрічей, і розмов. І я помі-(і названі і не названі) оповіда-чі-мемуаристи в питанні лазень стоять ніби на якійсь похилій площині, катастрофічно перевиснувши в минувшину. І звісно, що від такого, дещо неприродного сонцестояння непроблема увижається їм гами. А що ж поліщуки? Можливо, й справді устами цих кормчих глаголить істина? Ні! Поліщукам потрібна лазня. А не казки про як діди жили. І не обіцянки з високих ми, аж тив, що всі те, трибун. Думають, лаз- теж догори но- Соромно кому й похвалитись, сміються чепелівські колгоспники, й не помиємось в артільній лазні. А так до самої смерті тільки починаємо вимагати, так нам у відповідь: чи давно це ви такі розумні стали? Давно в ночвах банились? Ще цікавішою була розмова з доярками колгоспу «Радянська Україна». Щорського району. Дев’ятеро дівчат-комсомолок (єдині, між іншим, представниці молоді села, решта роз’їхалась, хто куди) повернули розмову у зовсім незрозумілий для голови бік. Вони не тільки про лазню говорили, а дико фермі, в цеху. По наївній аналогії з виробництвом, де робітник приходить у чистому, а ввечері, прийнявши після роботи душ, знову одягає чисте. І їде додому. А ми... голови бік. що й зовсім навіть про... душову. Душ прямо на Дівчата стояли в зашльондрених куфайчи-нах, у гумових чоботях таких дивних розмірів, немов для заливання пожежі. Ці доспіхи X. № Ч'. АД .Л- Є V Ж * х * Ч А ' 4 Є л майбутнього, зорієнтувавши погляд 0 І» 7 б т т 7 м 7 7 д світлого на свинарню. ...Зустрічі, розмови. Сміх і сльози. Нарешті, не тільки, колгоспники, а й чернігівські керівники і великі і менші висловились «ЗА» лазню. Багато говорилось слушного. Немає обладнання. Котлів, труб, чанів. Вивели, наприклад, стіни лазні в селі Тур’ї, а устаткувати нічим. І відкрив голова…

Вінегрет із Перцем

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"