Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №07 Сторінка 6

(Житіє святих і нечестивих, Байки)
Перець 1965 №07 Сторінка 6 - Житіє святих і нечестивих, Байки. Засмаж пару добрих грішників: грішна ду- за Виходь за мене, шечко, матимеш райське життя. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Антихристи! Я вам покажу, як малювати богопротивні карикатури! Так ліплять. МОДА Є МОДА Баба Яга: Мене під Джіну Лолобриджиду... Звідки стільки браку? у нас же не святі горшки на Місця в трамваї бувають вільні тільки початку маршруту. Я сів на Подолі. Ще не доїхали до станції «Дніпро», а він уже переповнений. А білобрисий, голомозий (тепер мода в мороз і в спеку голомозим ходити), з перспективою на лисину молодик ухитрився якось ще й пресу читати. То була найпопу-лярніша газета «Радянський спорт». На своєму високому стільці сиділа підстаркувата кондукторка тьотя Даша і бадьоро й звично погукувала з висоти: Середина слободно. За молодиком з лисиною в перспективі сидів довгобразий рудий чолов’яга з в мороз і в спеку голомозим ходити) підтягнись! Осьдечки зовсім довгобразий рудий чолов яга з досить таки чималим носом і зазирав через плече в газету. Нараз він обурено вигукнув: Ганьба! Яка ганьба. «Динамо» знову програло! Білобрисий молодик оглянувся, і на тонкі губи випурхнула єхиднюща усмішка. А ти сподівався Сусід білобрисого, з кабанистим торсом і з величезним облупленим нах та ще й із задишкою, в’яло втрутився в розмову: Навіть якби сам Біба був центром нападу, то й тоді «Динамо» не виграло б. Балакуча бабуся, що всю дорогу оповідала всілякі «случаї із жизні», підтримала кабанистого з облізлим портфелем: Правду кажеш, дитино моя. Наші шахтарі грали, як чемпійони. А чого вони ваші? бабусі білобрисий. Бо мій зять шахтар. О! У вагоні зареготали. А тьотя Даша несподівано приголомшила пасажирів запитанняч-ком: молодик оглянувся, виграє? 1 його портфелем на колі- 9 перехилився до пасажирів А знаєте, чому програло «Динамо»? Вагон притих, насторожився. Бо Медведя в захист поставили. Будь Медвідь у нападі, Стрелков м’ячів із сітки виймати. Не патякайте. не встигав би тітко, дурниць! почав кабанистий закипати каоанистии з портфелем. Ваш Медвідь носиться з м’ячем, як курка з яйцем, а голи шахтарі забивають. А ви бачили, як б’є по м’ячу Медвідь? прийшов на допомогу тьоті Даші власник носа. Ніколи не забуду, як у збірній Медвідь ударив у ворота з центра поля. Раз! і там! Один низенький, А я сам не бажаю їздити в трамваї, де уболівають за таку слабину, як київське «Ди-промимрив пасажир і сплигнув на Водій кричав: пасажир, якого в’юнкий притисли до огрядної тьоті у високій шапці «Боярка». викарабкався до уболівальників і заторохтів рудому: Е-е, друг. Бреши, та знай міру. Медвідь тільки перший сезон грає у класі «А». Коли це він встиг у збірній «Раз! У вагоні стався байдужі до футбола заворушилися. Атмосфера була настільки розпечена, що вагон став на засідання завкому у відпускний період, коли на три путівки подано тридцять і там»? ще більший рух. Навіть V схожий заяв. Хтось із пасажирів пробасив з передньої площадки: Скажіть спасибі вітру. Коли б не вітер... Який там вітер! Вітер робив Ананченко з «Шахтаря». Він гасав, як буря. А Медвідь? У Медведя три сини, а він як чоловіки по магазинах носиться по полю, Восьмого березня. У Медведя не три сини, а два. Тьотя Даша не витримала. Що ти телемешиш! У нього троє дітей, два хлопчики і дівчинка. Не брешіть, тітко! Ми з Медведем що-кафе «Каштан». І кому- вечора ходимо в кому... ЗА АЗІЗОМ НЕСИНОМ І кч г І ь І І М? к намо»! ходу. Ти хочеш залякати нас штрафом? Пиши. , а не зда- На зупинці «Резинка» увійшов контролер. Я подумав: «Ну, тепер дістанеться кондукторці! Від самої Поштової площі жодного квитка не відірвала». Один з пасажирів тись: площі не міг ніяк заспокої- Папір усе витерпить. Заплатимо мося. Хай живе «Динамо»! У пригоді стала міліція, що нагодилась вагонний шарварок. Що тут Коїться? строго спитав симпатичний і молоденький сержант. Ось тут теревенять, «Шахтар» забив із офсайта на о о немов другий гол Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Ти мені будеш варнякати про Медведя! Ми з ним три роки грали в молодіжній команді в Житомирі. У розмову втрутився ще один пасажир, до м і тл рота ’' жив: Ви всі помиляєтесь. Це не його діти. Що ти цим хочеш сказати, дитино моя? прошипіла балакуча бабуся. Вона аж затремтіла від спокуси виудити свіжий «случай із жизні». Думайте, вже онук є. А ви - У мене правнуки уже, а й то шарфами зав’язуюсь і не гніваюсь, просичала вона, кавий «случай»... так що ти хотів сказати про дітей Медведя? Це діти не Медведя, а його дружини, од попередніх чоловіків... Поки кондукторка і частина пасажирів спе-про дітей Медведя і виясняли, чиї ж вони все-таки, у кінці вагона теж почалося бродіння умів: Коли б у другому таймі Базилевича підбили, він би показав клас! А ти знаєш Мізерного? Так, так, Мізер-«Шахтаря»... Він вартий зав’язаний шарфом. Він хрипло заува- 3 бабо, що патякаєте. У мене «Дитино моя!» не м речались примирливо все ще сподіваючись на ці- 1 не п’ятдесяти ного, з твоїх Базилевичів. Іди ти з своїм Мізерним!.. хочеш, щоб я зуби тобі…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"