Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №05 Сторінка 2

Журнал Перець 1965 №05 Сторінка 2. Мал. А. АРУТІОНЯНЦА МАЛЮНОК-БАЙКА Мал. В. ГЛИВЕНКА 4 " 1 ’ Мене прислали до вашого колективу на перевиховання! Коли лягла безмовна ніч Над ріками габою, Таку вели тихенько річ Вони поміж собою: Хороші назви є в річок! Сказали дружно хором, А нам таке вліпив божок, Що й вимовити сором. А от моє візьміть ім'я, Куди воно годиться? Що не кажіть, щось варта я, А звуть мене Дурниця. А я скажу, мені-таки Ніяк не пощастило, Мене якісь-то диваки Дурною охрестили. Чимало українських річок мають немилозвучні назви. Чи не можна їх раз і назавжди перейменувати, як це часто робиться з містами та селами? А я украла що хіба, Скажіте, сестри й братці, Чи ж то не посміх, не ганьба Злодіївкою зваться. То так, то так, Чи ми такі паршиві?! Зітхнули ріки вчотирьох Під назвою Вошиві. А ми удвох хіба гидкі Чи, може, хуліганки? Невже ж погані ми такі? Спитали дві Поганки. Та і мені така ж гірка Судилася планида: На вигляд мовби й не бридка, А звусь, пробачте, Гнида. ІІІИЖЕІИ РІЧКИ сестриці!.. Ох, РЄГЄС Ші. . Сусідка доленьку кляне: Хіба ж я в тому винна, Що в давнину колись мене Назвали річка Свинна. Тієї Свинної рідня З сльозами скаргу слуха... Ай справді!.. рохнула Свиня І хрюкнула Свинюха, А ми конячі ярлики Носить не дуже схильні! Гукнули разом дві ріки Під назвою Кобильні. І в нас такий же рішенець! Іржали разом стиха І Закобильня й Жеребець, Кобилка й Кобилиха. Коли скінчила нарікать Конячо-свинська група, Озвалась ще одна ріка: А я зовуся Дупа!.. І наші назви взяв би грець! А щоб вони пропали! Дуетом разом Гноснець І Гнойнище сказали. По одній мовили річки, А потім разом, хором: Невже ж то нам в усі віки Такий терпіти сором?!. Ми хочем, щоб у Вписали нас навіки, І щоб красиві імена Красиві мали ріки. письмена Розмову річок підслухав і записав Юрій КРУГЛЯК. Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Культурно? ОБСЛУГОВУВАННЯ 5 І !. 1.1 і о Без слів. ОВЕРКО Од його чобіт дьогтем не тхне, бо чобіт він не носить. І баранячої шапки він не носить. І кобеняка не носить теж. Взагалі «знадвору» він нічим не схожий на хуторянина. Гляньте на нього зліва, справа: абсолютний горожанин, до того ж, горожанин культурний. Але це так вам здаватиметься доти, доки він не розкриє рота. ...Раніше Оверко любив тертися в науці. І як же ж його було туди не пустити, коли він гупав себе пудовими кулаками в груди і декларував: Ми люди прості, ми цих ваших інтелігентських штучок не розуміємо! Ми від рала і кувадла. У науці Оверкові подобалось. Що ви мені Ньютонами та Ейнштейнами баки забиваєте? До них ще треба придивитися. Типова буржуазна наука. Я чоловік простий і скажу, що у нас на хуторі жив дядько Никодим, так він, брат ти мій, розбирався в науці краще од всіх ваших Ейнштейнів. З титанічними зусиллями, оволодівши табличкою множення, Оверко брався керувати науково-дослідними інститутами. Плутаючи генетику з кібернетикою, він про всяк випадок заперечував і першу і другу: Буржуазні витребеньки, інтелігентські штучки! Між іншим, Оверко так і не спромігся додуматися до того, що «інтелігент» і «інтелект» мають щось спільне. Власний інтелект Оверкові не заважав. Він його просто не помічав, як, до речі, ніхто його не помічав у Оверка. Оверко ворог будь-яких конфліктів навіть не підозрював, що рано чи пізно мусить виникнути конфлікт між ним і наукою і вирішить- ся цей конфлікт не на користь Оверка. Так воно й сталося. Але в літературі і мистецтві Оверко відчуває себе II ллє в літературі і мистецтві оверко відчуває сеое значно ніше. Тут його голими руками не візьмеш, бо він борець. впевне- ж…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"