Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1965 №18 Сторінка 4

Перець 1965 №18 Сторінка 4. 1. Я їду відпочивати. Я їду в Крим. У стольному граді Києві чимало воріт, в які можна в’їхати і з яких можна виїхати: повітряні, автомобільні, річкові, залізничні. З яких зручніше виїхати? Схопив телефонну трубку і давай полохати дзвінками довідкові бюро. Та з однаковим успіхом я міг би дзвонити й до небесної канцелярії. Довелося вдатися до випробуваного методу кинути монетку орел чи решка? За хвилину я мав од монети вичерпну довідку: найкраще вирушати з автовокзалу. ...На автовокзалі велелюдно. З шести кас чомусь працює лише одна, яка продає квитки в усі напрямки. І штурмують касу пасажири теж з усіх напрямків. Перекриті усі підходи до каси. На Крим квитки є? стурбовано цікавлюся в хвості «штурмового загону». А ви запитайте у довідковому бюро. На Крим квитки є? питаю у довідковому бюро. А ви запитайте у касі. Щоб вирватися з зачарованого кола, вирішив скористатися іншими воротами. У стольному граді Києві ще є ворота: річкові, залізничні, повітряні... Востаннє підлітаю до заповітного довідкового віконця: А можна дізнатися, чи є квитки, скажімо, на річковому вокзалі? Можна, втішили мене. А де? Ясно, на річковому вокзалі. Довелося їхати на протилежний кінець міста. Ой Дніпро, Дніпро... Коли ти, Славуто, бачив такий прекрасний річковий вокзал? Та не час було милуватися вокзалом, а час було з’ясувати, коли відходить теплохід, з якого причалу, чи є місця. Нишпорив я, нишпорив по всіх архітектурних палубах, аж поки дізнався, що тут є все пошта, телефон, телеграф, перукарня, ресторан, а от довідкового бюро нема. Є радіодовідка. Натиснув у стіні кнопку, запитав і маєш відповідь. Натиснув я на одну кнопку, запитав, а звідти зацокало, наче відповідь мені вистукували азбукою Морзе. Натиснув я на другу, а з радіодірочок так моторошно захрипіло, що в мене чуб пішов сторчака. Я до чергового по вокзалу, а його кабінет замкнено на ключ. Я до кас, а там картина, сумлінно скопійована з автовокзальної. Ну, гаразд. У стольному граді ще залишилися ворота: залізничні і повітряні... Довелося їхати на протилежний край міста. ...На залізниці треба мати залізні нерви. Це аксіома. Одна втіха люди швидко сходяться. Воно й зрозуміло однакові турботи. От і я, не встиг ще на поріг ступити, як познайомився з громадянином Кучерявим з далекого міста Ангарська. Ну й порядочки тут! ділиться своїми першими враженнями громадянин Кучерявий. Мені квиток на Луганськ. Бачу, на касі № 1 висить об’ява, що саме тут продають квитки цього напрямку. Півтори години стовбичу у черзі, а касирка каже, що їх продають не тут, а в касі № 21. Ще годину змарнував... Щоб не вскочити в таку халепу, вирішив я спочатку попитати автоматичну довідкову установку, на який мені поїзд сідати. Але нове лихо! Від установки Кримсько-Кавказького напрямку лишилися ріжки та ніжки. Точніше трибки та гвинтики. Розібрали у розпалі сезону! А нові знайомі сиплять, як з рогу достатку: Поїзди…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"