Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №21 Сторінка 3

Журнал Перець 1965 №21 Сторінка 3. Дядьку, що ви робите? Складаю вітер у копиці... Дивовижна робота фольклорного дядька-одинака нині поставлена на міцну технічну основу. Повітря заготовляють у Києві, Житомирі, Запоріжжі, Херсоні. Приємно, знаєте, у Фастівцях дихати непідробним столичним озоном, зібраним не десь, а безпосередньо на кручах Володимирської гірки. Або розкошувати солодкими пахощами одеських акацій у Кагарлику. Щоб перевірити, чи немає зловживань у постачанні найвіддаленішим пунктам республіки першосортного повітря та хоча б приблизно з’ясувати, скільки кубометрів імпортованого кисню перепадає на душу населення, ми вийшли на велику дорогу. Вийшли, озброєні смугастими палицями автоінспекторів. Стали на Чернігівському шляху і почали лічити. І що ви думаєте? Оця, з першого погляду, нудна робота статистиків просто вразила нас. Ми навіть вирішили, що існує досі не зареєстрований у телефонному довіднику трест «Трансповітряпостачзбут». Не вірите? Ось вам факти, які говорять самі про себе. Ми реєстрували машини протягом години: котра йде з повітрям, а котра з буденним вантажем. Виявилося, що повітря везло 65 відсотків машин, а звичайні вантажі лише 35. Оце масштаб! Вітер гуляв у кузовах «мазів», «кразів», «зілів», «газів». Повітря було дбайливо оповите м’якою курявою і ретельно прошите протягами. «Ех! подумали ми. На які тільки жертви не йдуть люди, щоб поставити на колеса кустарну дядькову справу! Палять державний бензин. Не шкодують державного транспорту. Та ще оплачують ці автопробіги державними грішми». На перевезення повітря кинуто не тільки машини автопарків та автоколон, а й, здавалося б, далеких від цього діла підприємств та установ. Свій посильний внесок роблять завод «Укркабель», Головтехпостачзбут, контора скрапленого газу, кінокопіювальна фабрика, санаторій імені 1-го Травня, інститут типових проектів і т. д., і т. ін. Візьмімо першу автобазу Міністерства будівництва. Тут виявлено цінну ініціативу, бо вона справді вскакує в добру копійку. Державі, звичайно. П’яти- і семитонні машини цієї бази возять з Києва у село Плоске щебінку. Повертаючись назад, вони могли б везти, наприклад, картоплю, овочі. Але ніхто цього не робить. Машини йдуть порожні, вщерть наповнені повітрям. Чому? Ясно, щоб у столиці пахло українським степом. Неабиякими винахідниками виявилися також водії п’ятого автопарку. В путівках у них зазначено, що вони везуть овочі. Насправді ж у їхніх семитонних кузовах серед повітряних тонн якась тонна-друга картоплі. Хвилинна справа наростити автомашинам борти і вези всі сім тонн. Так ні. Гідні нащадки стародавнього дядька завзято ганяють грузови-ком за огірком. На дорогах Броварського району ми зупинили машину КХА 54-81. В її просторому кузові теж плескали повітряні тонни. Шофер радгоспу імені Кірова Г. Дяченко охоче ділився досвідом: Оце мусив відвезти у Погреби свиней. По дорозі до брата вирішив завітати. А як же це так, цілий день їздите і все без вантажу? поцікавилися ми, перевіривши путівку. Зараз завантажусь, відповів водій. Наберу картоплі і знову повезу братові... Колеса крутяться. Водіям нараховують додаткові тонно-кілометри. І премії за перевиконання…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"