ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №19 Сторінка 5

(Байки, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 19 / Сторінка № 5

Перець 1966 №19 Сторінка 5 - Байки, Народні усмішки. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО (БАЙКА) До хати принесли новенького Ножа (Хорошу річ придбать важливо). А що за Ніж! По лезі хвильки аж біжать, Здається, хлюпають грайливо, Гарненькі візеруночки на нім Переливаються мереживом дрібним. Поглянеш цяцька, диво!.. Бери, щаслива господине, чудо-ніж, Картопельки начисть ним, , хліба вріж, Чого дарма виблискувать йому боками Поміж ножами та ложками. Аж де Візьме, попробує оту свою обнову І кине геть та за старого знову: Нехай він, клятий, пропаде... За що ж це так? Блискучий, гарний, Краса хоч воду з неї пий. А скибки хліба врізать незугарний Тупий-тупий. Петро СЛІПЧУК. ХИТРА КОМАШКА БАЙКА) ядки міліцейських ' скупі та інтригуючі: ...Студенти металургійного м протоколів були інституту Гуме- нюк К. С. та Суркін М. К. і громадянки Сули-мова В. С. та Мозгова 3. С. «Дніпровських зір» спиртні напої, розпивали біля співали со- роміцьких пісень... ...Учні 10 класу Мутрєєв та Остапець перекинули біля «Дніпровських зір» урну і лаву... університету танцювали біля «Дніпровських зір» непристойні танці під транзистор... Дорогу до «злачного» місця можна було й не питати. Мальовничий плакат на проспекті К. Маркса сповіщав, ...Студенти танцювали Архіви, багатозначно сказав він. З кімнати коло бару чулися збуджені голоси. Не встиг я відчинити двері, як над стой-кою бару з’явилась симпатична барменша. Вам чого? запитала вона. Ну, скажімо, лимонаду. Директор зайнятий, відповіла вона тоном секретарки і схилилась над... друкарською машинкою. Інтуїція підказувала, що саме в кімнаті, де «директор зайнятий», і має бути розв’язка цієї загадки. І ніяка це не репетиція і не художня са- років тому: створити гарне місце відпочинку для молоді. Молодь радісно підхопила ідею. Проект було розроблено на громадських засадах. У райкомі комсомолу висів графік су-ботників і недільників. Міськрада затвердила кошторис на 200 тисяч карбованців (ціна будівництва, устаткування). Відкриття відбулось за всіма законами пезності. Гриміли фанфари, промови, оплески. Потім у молодіжному кафе провадились пути, зустрічі, вечори. Відпочинок молоді вав цікавішим і організованим. Та раптом пом- Ф модіяльність, пояснив Костянтин Григоро- вич Безіменний. А щодо мене, то я й справ- дис-ста-і на голубий вогник «міроприємств» почали заглядати неорганізовані суб’єкти. І не лише неорганізовані, а й п’яні. їхні нестройні голоси псували життєрадісний хор здорової молоді. І тоді рада молодіжного кафе на чолі з їхні нестройні Дрібненьку Комашку Помітити важко. Комашка прекрасно цю знала біду, А їй же хотілося буть на виду, В усіх на приміті, У славі, в зеніті... І хитра Комашка, немов ненароком, Самому Орлові влетіла ув око. і що б ви гадали? Мети досягла: Відразу ж сльоза у Орла Потекла. А раз сам Орел від Комашки заплакав, Про неї пташиний весь рід забалакав! Іван МАНЖАРА. що «Дніпровські зорі» і тоді рада молодіжного кафе на чолі міськкомом комсомолу поставила ультиматум Мал. А. ВАСИЛЕНКА гой1 4 4 А де у вас овочі, а де фрукти? ЧИЄ ДОЩ? Жив в одному селі дуже ледачий чоловік. А син у нього вдався ще ледачіший. І - ’ . Сину, піди глянь, чи дощ надворі не йде. А син перехилився з печі, дістав коцюбу і ткнув нею у двері. Та як закричить: На, Рябко, на! Невдовзі в хату вбіг миршавий собачка. Син тату, дощу нема, бо Рябко сухий... Повідомив С. І. ШЕВЧУК з м. Володарськ-Волинська. Жив в одному селі дуже От одного разу лежать вони на печі, а батько й каже: А син перехилився з печі, дістав коцюбу і На, Рябко, на! обмацав його та и каже: 9 І бетон, скло, містяться в парку імені Чкалова. Численні дороговкази самі вели до них. Коли я прочитав, що до молодіжного клубу-кафе «Дніпровські зорі» лишилося 200 метрів, серце в грудях закалатало: було щось урочисте в цих дороговказах. Нарешті я зупинився, вражений. Велетенська споруда неон. І як тут може спасти на думку «перекидати урни», «співати сороміцькі пісні»?.. Особисто мені, коли я переступив поріг цього молодіжного клубу-кафе. захотілося зняти капелюха. Великий танцювальний зал увінчувала естрада. На естраді сидів, видно, оркестрант. Він акомпанував собі на інструменті, схожому на звичайну рахівницю, і щось мугикав речитативом. Репетируєте? запитав я. З» V Тут репетируй чи не репетируй, а дебет з кредитом не сходиться, привітно відповів він і знову заворушив губами в такт рахів- ниці. Я уловив тільки окремі слова дивної пісні: «...сімдесят чотири двадцять плюс сорок шість вісімдесят...» Приміщення кухні-буфету було, як пишуть у нарисах, світле і просторе. Я захоплено розглядав найсучасніше устаткування, яке, безумовно, й не снилось багатьом…

Байки Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"