ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №15 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 15 / Сторінка № 7

Перець 1966 №15 Сторінка 7. ВТОРОВІ треба мати неабиякий хист, аналітичну думку і багату уяву, щоб написати такий науково глибокий і водночас художньо досконалий твір, зуміти з перших його рядків заполе-нити читача і повести його за собою ген-ген аж туди-туди... А видавцеві може лиш раз в житті пофортунити, поталанити та ще й дуже повезти, щоб першому вхопити отой рукопис-щастя в обидві жмені. Та не упустити його, втримати, не дати перехопити проворним колегам і явити потім світові на славу собі і вдячному людству у вигляді емоційно насна- женої книжки з неперевершено повчальним змістом, хоч і скромною обкладинкою та під- креслено простим заголовком: К. Позняков. «По Самаре-реке». І це не безвідповідальні оцінки і заяви. Вони грунтуються на фактах, на голих, з вашого дозволу, шановний читачу, фактах. Згадайте будь-яке краєзнавче чи туристське видання, візьміть хоч би і такі загальновідомі твори цього жанру, як «Незнайка на Місяці» М. Носова чи «Ехал на ярмарку ухарь-купец». Хіба знайдете в них соковитіші сцени і діалоги, жи- вописніші пейзажі і більш захоплюючі пригоди, ніж в аналізованій книзі? І все це не так собі, не задля того, щоб похизуватися досконалим знанням життя і мови, а з єдиною метою розкрити нам з вами очі на прекрасний оточуючий світ у всій його багатогранності, на такі деталі з життя, про які ми часом забуваємо. Здавалось би, що нового можна сказати нашому досвідченому читачеві про вельми просту побутову справу купівлю помідорів? Виявляється, можна. Судіть самі з таких рядків: «Андрей торжественно вручил повару соло-менную шляпу с помидорами и сообщил: Денег брать не захотели. Говорят: мьі здесь не торгуєм баклажанами. А так возь- мите, сколько нужно. Ну, а как колхозньїе девчата? спросил Семен (вловили, читачу, як тонко поверта автор думку героя і вашу думку в потрібне русло? М. О.). Здесь возле Хащевого не колхоз, а сов-хоз. Зто известньїй совхоз. Я во Дворце Ильи-ча на областной олимпиаде видел их танце вальньїй коллектив. Ох и отплясьівали! Гово- (СПРОБА РЕЦЕНЗІЇ) « А вот еще такой помню случай... Постой со случаями, Андрей вьілез из палатки. Что, теперь уже тебя понесло от поми дорчиков? Андрей не ответил, направляйсь к берегу». З кращими класичними зразками красного письменства, усної народної творчості, можна порівняти також і сцену доставання з дна ріки ненароком втопленої уключини. Пригадуєте, як у тій пісні: Не жаль мені на галоньку, Як на тую ворононьку. Заніс мене дурний розум На чужую та сторононьку. На чужій сторінці Зовуть мене поволокою, Заставляють річку плисти, Широкую та глибокую. Наша розповідь про книжку була б неповною, коли б ми не зупинились окремо на великому її розділі «Історія з куркою». В ньому дуже детально і з знанням справи розповідається, як втікачка-курка «бьіла пленена». В цьому розділі глибокий смисл, мало не ключ до розуміння всього твору, людинолюбних характерів його героїв. Історія знає кілька випадків, коли тварини мало не зводили із світу царя природи. Мусили ж в Австралії люди кролів, що розмножились без ліку, і труїти, і вбивати. Ледь врятувались. Безперечно, саме високого громадського звучання думка про спасіння життя тамтешніх посамарських мешканців від куроподібних пернатих, а не любов до самої курятинки, керувала нашим автором і тоді, коли він ловив злополучну птаху по кущах і прибережних сосняках джунглях, і тоді, коли з пафосом описував цю незвичайну пригоду. Сповнені ілосо ської значущості і ті рядки рили, им первое место присудят. Так что, совхоз зтот знаменит плясуна-ми? перебил Семен. Не только, продолжал…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"