Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №06 Сторінка 5

Журнал Перець 1966 №06 Сторінка 5. ОГНІ ВЕЧІРНІЇ Реклама у Мелітополі своєрід- на. Написана зразу двома мовами. Коли вдень читаєш, то все нібито по-російськи. Увечері нібито по-українському. Приміром: «Смотр!- те нов!е но? І головне Чим не оригіналь-все ясно. Залиши- лося поставити лише крапку над «і». Але це, мабуть, найважче. Мелітопольці запевняють, що їхнє місто дуже нагадує Венецію. Справді, у цих міст є спільне море. Море на... вулицях. Та все ж у Мелітополя обличчя своє: будинки не на палях, плавають тут не на гондолах, а на човнах. І не цілий рік, а періодами: навесні, восени і в період дощів. ЯК З’ЯВИЛОСЬ МОРЕ? У 1957 році в Мелітополі вирішили пустити річку Молочну по новому руслу. Пускали три роки. Будівництво закінчили. Забули лише про «дрібницю» гідровузол для регулювання води. Ефект перевершив усі сподівання: думали, що буде річка, а стало море. Старе русло щезло, ним щезло нове. Потім щезла риба, а перед цим гроші. 728 тисяч карбованців! Тепер залишилось: викопати величезну яму, злити ті води і зробити у місті басейн. за ВРАХУВАЛИ Кажуть, на помилках учаться. Але не в Мелітополі. Доказ тому діяльність будівельного управління № З «Спецбуд» (начальник т. Поклад, головний інженер т. Са-вельєв). БУ-3 по кілька разів робить одні і ті ж помилки на ме- І ПАМ’ЯТНИК СОБІ ВОЗДВИГ... ЯК НАСТРІЙ? Запевняють: порядок залежить від настрою і навпаки. У голови Мелітопольської міськради т. Кос-тіна настрій, очевидно, буває. Бо відвідувачі дуже часто допитуються: Скажіть, сьогодні у Віктора Олексійовича настрій є? Заходити не раджу, відповідає секретарка. Навпаки, йдіть, втручається відвідувач. Сьогодні він лише стукає по столу, а лайки майже не чути. Щиро радимо: стіл у кабінеті т. Костіна зробити залізний, як східці у міськраді. Кулак теж. Хай начуваються не тільки ті, що в кабінеті, а й ті, що в прийомній. Тоді про настрій ніхто й не заїкнеться. ЕКСПЕРИМЕНТ літопольських вулицях. Конкретно: на вулиці К. Лібк-нехта у серпні минулого року почалось будівництво каналізаційного колектора. Для цього: вирили нанави, зняли бруківку, потім все це ще раз перерили і на сьогоднішній день так і залишили. Наслідок: цілий район міста відрізано від центра. Автотранспорт тут і крито, рар не об’їзд показує. Проїзд за- не відкрито. Такі переробки вже обійшлися державі в 7522 карбованці. За чий рахунок тепер виправлятимуть помилки на вулиці Карла Лібкнехта? У Києві є Золоті Ворота. У Мелітополі золота «драбина». Сходи, «воздвигнуті» Дмитром Івановичем Богдановим колишнім головою Мелітопольської міськради. Сходи справді для Мелітополя золоті. Вартість їх 67.380 карбованців. Користі від них поки що трохи більше, ніж кобилі від стоп-сигналу. Сходи з’єднують нижню і верхню частини міста. Але ті частини з’єднують ще й дві майже паралельні їм вулиці, по яких бігають автобуси. Отже, без сходів мелітопольці поки що прожили б. А без відремонтованих вулиць, без автобусів, які по тих вулицях плавати не пристосовані, мелітопольці прожити не можуть. Щиро радимо: продати ті сходи більш упорядкованому місту. За виручені гроші на період дощів закупити відповідну кількість човнів, байдарок і вертоліт. Щоб перевозити діточок в ясла, в садки та школи. Не було б моєї ініціативи, не було б і їхньої, може сказати офіціантка ресторану «Весна» Люба Солонська ціативою та їхньою прямий зв’язок. З цим твердженням мабуть погодиться й , ---------…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"