ГУМОР І САТИРА

Перець 1966 №07 Сторінка 5

(Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1966 / № 07 / Сторінка № 5

Перець 1966 №07 Сторінка 5 - Народні усмішки. № Відерникової, а була немає, є сорокачоти-Іванівна, але матері Надії Іванівні Оси- цей колега виявлявся протилежної статі. Коли Галя була маленькою, доводилось не досипати. То, дивись, зубки ріжуться капризує, то, дивись, животик заболів пхинькає, хіба ж тут доспиш? Але так було сорок з гаком років тому, коли не було Галини Іванівни собі дівчинка Галя. Дівчинки Галі більше рьохрічна жінка Галина її сімдесятишестирічній повій доводиться недосипати ночей ї тепер. До речі, тепер матері спиться значно неспокійніше, ніж тоді, коли Галина Іванівна була маленькою дівчинкою Галею. Приїздіть у місто Дрогобич, і тут у товариському суді при будинкоуправлінні № 3, у міськраді, у народному ще в кількох установах, вам розкажуть сумну і дуже неприємну рію, яка дочку...» Історія років не З 1948 суді, у прокуратурі і включаючи міліцію, істо-одну почнеться словами «Мала мати вісім ця тягнеться вже вісім років, і висихають очі у старої матері. по 1959 рік Галина Іванівна разом з своїм чоловіком Відерниковим жили у її рі Осипової Надії Іванівни, по вулиці Васильєва, № 66. Щоб сказати, що жили дружно, не скажеш, але Надія Іванівна спала спокійно хоч вночі. У 1954 році Галина Іванівна разом з чоловіком подалася на Камчатку, звідки слала вісточки на зразок того, що допомоги від нас не чекай, а коли хочеш, то подавай на аліменти, хай із зятя стягують. Як ми бачимо, з юридичного боку Галину Іванівну дорікати нічим. Вона дотримувалася закону. Присудить суд матимеш, мамусю, допомогу, не присудить вибачай. Мати є мати, і вона вибачить все. Вибачить, забуде, простить. І коли в 1958 році дочка, розійшовшись з чоловіком, повернулась під материнську стріху, мати й словом її нула: Живи, будь щасливою... Галина Іванівна оселилася разом і тут для матері настало те житія, хочеться забігти у нетрі. Перш за доня почала пиячити. Пила вона, звичайно, на стороні, але всі п’яні наслідки приносила додому, і тут починалося те, про що не хочеться не дорік- з матір’ю, від якого все, люба та й не варто писати. Часом доня приходила не одна, а з колегою по пляшці. Чомусь завжди Тоді в квартирі ставало ще веселіше. Звичайно, широке і вільне життя вимагало вільних коштів, а що такі не завжди були, то доня мусила вдатися до спекуляції. Мати плакала, умовляла, просила доньку повернутися до чесної праці, але та не зупинялася, аж поки її не зупинила міліція. Далі пішло ще гірше. Яким може бути багатим арсенал дрібної підлоти, коли хочеш зробити нестерпним життя людини, з котрою живеш під одним дахом! (Забудемо на хвилину, що ця людина твоя рідна мати. Що вона но чей не доспала, що вона колихала тебе, сповивала, раділа твоєму першому зубикові і твоєму першому крокові). Виявляється, можна круглодобово не вимикати радіо, щоб воно гриміло на всю квартиру, можна серед ночі грюкати дверима, можна спеціально тарабанити кришкою від каструлі, щоб мати не могла заснути, можна, нарешті, вигнати дітей-тимурівців, які прийшли допомогти старенькій. мате- Мал. А. АРУТЮНЯНЦА В е с н а: Що ви мені весь час одне і те ж пропонуєте?! Але все це аж ніяк не межа підлоті. Перед нами лежить документ, який кричить своїми сухими діловими фразами. Наведемо уривки з цього страшного документа. «Обставини справи зі слів потерпілої такі: 26 листопада 1965 року її побила рідна дочка, приблизно о 10 годині вечора. Побої наносила по всьому тілу. Дані медичних документів і об’єктивного обстеження. крововиливи неправильної форми суцільно-сірого кольору. Висновок: крововиливи виникли від дії тупого предмета у вказаний строк». Тупий предмет. А як треба отупіти, щоб підняти руку на рідну матір? Проте не будемо поспішати з висновками. Тупість була не завжди. В одному випадку виявилась єзуїтська хитрість. Хочеш, щоб мене від тебе відселили? сказала мерзотниця. Пиши, що я тобі не рідна дочка. Не будемо дорікати старій, хворій, знервованій жінці за те, що вона виявила слабодухість. Вона хотіла одного спокою, і в її становищі можна було б погодитися і не на таке. Надія Ну І як там розлучаються? Стара: А, скрізь однаково... Записав ДАНИЛЕВИЧ Б. В. з села Щитівці, Тернопільської області. Вчора я настьобав кілограмів п’ять риби, а моя дружина аж десять. А що? Вона теж…

Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"