Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №07 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 07 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1966 №07 Сторінка 2. ЩЕ ОДИН ВАРІАНТ КАЗКИ ПРО РІПКУ Мал. А. ВАСИЛЕНКА Лист голові правління Львівської облспоживспілки тов. ЛУНІ НУ М. П. Вельмишановний Миколо Павловичу! Є така поговірка: хто старе поминає, той щастя не має. І все-таки я почну свій лист із фактів тринадцятирічної давності. Не тому, розуміється, що мені дуже кортить загубити своє щастя і всеньке своє життя сумно-пресумно виводити: «Ой я нещасний, Що м-а-аю д-ді-яти?..» вірені на чистім спирті друзі. Од суду врятували й на посаду заступника голови райвиконкому пристроїли. І вже не ввижалися більше Якову Кириловичу ні вічко, ні грати, ні параша, і портфель у руках не здавався йому більше клунком з сухарями й салом, наготовленими в далеку дорогу... Я міг би й сам витягти цю ріпку, але що ж тоді весь мій штат робитиме? Щастя, повірте, мені дороге, але істина дорожча. У січні 1953 року «Перець» мав нагоду привітати на своїх сторінках Якова Кириловича Лисенка, новоспеченого заступника голови Ра-ва-Русьного райвиконкому. Дозвольте нагадати Вам, з якої нагоди і з якої причини довелося вітати Якова Кириловича Лисенка. Діло в тім, що Яків Кирилович працював перед тим директором спиртового заводу «Рес-та», і так працював, що пальці було видно! Обсадив себе цілою зграєю хапуг, шарамиж-ників, спекулянтів, котрі безцеремонно, серед білого дня розкрадали спирт, розтаскували всілякі інші матеріальні цінності. Лев'яча доля краденого перепадала, звичайно, Лисенкові. За його «лояльність» і непротивлення злу. Нагрянули на завод ревізори, працівники прокуратури і почали, як кажуть, «плести лапті» розкрадачам державного добра, у тім числі й Лисенкові. Защеміло в неборака серце, потемніло в очах, а на душі творилося таке чортовиння, що хотілося завити по-вовчому й тікати світ за очі. Все йому було немиле, все йому було осоружне. Навіть рідний дім став йому чужим і непривітним. Дійшло до того, що одного разу ввечері йому привиділось, що його хата це не хата, а тюремна камера. Сидів Лисенко за столом і вечеряв. Коли це раптом на вікна глип, а там грати. Ну чисто, чисто такі, як ото на вікнах криміналу бувають залізні й іржею вкриті. Побілів Лисенко, і ложка з рук випала. Він на двері глип, а в дверях кругленьке вічко, а з того вічка чиєсь зелене око на нього дуже пильно зирить. Протер Яків Кирилович очі та ще раз на двері глип, а біля дверей здоровенна параша стоїть. Онімів чоловік, рясним холодним потом обливається, плямкає губами, але сказати нічого не може, а тільки мичить. Угледіла те диво жінка, та в крик: Що з тобою, чоловіче, ти на мерця схожий! Може, ти чим удавився? Підбігла до Якова Кириловича та кулаком його по спині, по спині, а він тільки мичить та з-за столу вискочити поривається. А потім ян ойкне: Ой, де це я? Та в хаті ж! Опам’ятайся, що це з тобою робиться? Ой, а чого грати на вікнах? Тю, та які грати, де ти їх побачив? Ой, а хто то парашу таку здорову коло порога поставив? Та яка параша? То корито з вареною бараболею для свині стоїть! Ой, а вічко у дверях де взялося! Та де ти те вічко уздрів? Схаменися! До самого ранку не міг заснути Яків Кирилович, а кілька днів по тому в кожному зустрічному йому ввижався то прокурор, то слідчий, то суддя. А потім все стало на місце. Виручили пере- Потім зовсім добре справи пішли. Став Яків Кирилович головою правління Рава-Руської раиспоживспілки. Став... і знову почав творити розмаїті махінації. Недарма кажуть: не став цапа капусту стерегти. Партійна організація райсложивспілки порушила питання про зняття не чистого на руку діяча з цієї посади. Але друзі знову виручили, й Лисенко відбувся суворим партійним стягненням. Серйозно захиталося під ним керівне крісло аж у 1962 році, коли виник новий скандал, коли в системі рай-споживспілки слідчі органи викрили цілу зграю розкрадачів кооперативної власності. Народний суд, воздавши належне спійманим на гарячому хапугам, змушений був прийняти окрему ухвалу, в котрій було сказано, що Лисенко не може далі перебувати на посту голови правління райсложивспілки. Що написано суддівським пером не вирубаєш топором. Довелося…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"