Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №13 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 13 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1966 №13 Сторінка 2. Лист товаришеві ПІ ДЛУБНОМУ Олександру Никифоровичу голові виконкому Широківської райради депутатів трудящих Дніпропетровської області. Вельмишановний Олександре Никифоровичу! Якби мене спитали, що таке байдужість, . ... відники, коротко відповів би так: це рідна сестриця бюрократизму. І то я, не заглядаючи в до-по- ... -..і, що не за торами той час, коли цей людський порок ми будемо молотити в чотири ціпи з такою ж нещадністю і серцем, як молотили й молотимо нині бюрократизм. Але, щоб не було ніяких кривотлумачень, одразу зроблю застереження: я маю на увазі не байдужість, скажімо, котрогось Івана Івановича чи Петра Петровича до риболовлі або до ва-Йеників з вишнями. Маю на увазі СЛУЖБО-ГРОМАДСЬКУ БАЙДУЖІСТЬ, яка дуже часто грубо й безпардонно псує нам настрій, ображає і зневажає нас, стає нам поперек дороги. Хочете знати, що це таке конкретно, на ділі? Дозвольте, я проілюструю кількома прикладами. Якщо у вашу хату, вельмишановний Олександре Никифоровичу, чорногузові заманулося принести малюсенького Ванька чи Наталочку, а може, одразу і Ванька і Наталочку, таке теж з ним трапляється, то спробуйте у якійсь аптеці купити для них пару сосочок-пустушок. Спробуйте, спробуйте! Та, щоб не стоптували даремно чобіт, одразу скажу вам легше буде знайти на Дніпропетровщині двокілограмовим самородок золота, аніж дві сосочки. Іван Іванович, котрий поставлений біля керма тієї галузі промисловості, що має виробляти соски, просто не цікавиться, скільки виробляється цих «складних агрегатів» і який на них попит. Він «тьомний» у цьому питанні, як петрівчана ніч. Але найбільше лихо в тому, що він байдужий, мов тумба, йому ніяк не втлумачиш, що несвідомі малюки часом мають погану звичку криком кричати, коли їм не заткнеш ротика цією нехитрою штукенцією. До нього не доходять ні постанови, ні вказівки, ні скарги. Навпаки, сам починає кричати і скаржитись, коли його вдарять за байдужість: Бра-атці! За що ж страждаю? Подумаєш соска! Теж проблема! Вночі всі коти здаються сірими. Байдужим Іванам Івановичам чи Петрам Петровичам все здається дрібницями. Немає на пляжі кіосків з прохолодними напоями «Подумаєш проблема! Можна й з річки напитися!» Немає в продажу зубочисток, відповідь та сама: «Подумаєш зубочистка!» Недавно я спитав одного такого діяча: Дозвольте поінтересуватись: чим ви в зубах колупаєтесь, пообідавши чи повечерявши? Невже чоботом? А коли додав, що збираюся писати про це, байдужий діяч ще й розсердився: Вам що робить більше нічого? Подумаєш через онучу здіймать бучу! А ось ще один приклад. Жителі села Борового, Фастівського району, Київської області, а в Боровій 3.500 дворів, весь час вносили платню за електроенергію у місцеву ощадкасу. Зручно було й добре. Потім якийсь байдужий "----- " мешканці Борової мусять їздити 12 електроенергію доводиться платити назад коштує 40 копійок... , .. ... у платника цілий робочий день, а коли ще зважити, що їздити мусять жий Петро. Петрович взяв і «поламав» цей порядок. Тепер разів на рік аж у Фастів. Часом за платити…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"