Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №16 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 16 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1966 №16 Сторінка 2. Ш? ЗлШіЛР?.. (ПРИГОДНИЦЬКА ПОДОРОЖ ПЕРЦЯ) Одне сенсаційне повідомлення і я в ролі детектива. Завдання не легке: я маю точно встановити місце, де саме чорт ногу зламав. Тому перед поїздкою посилено штудіюю «Пригоди Шерлока Холмса». Кілька днів захопленого читання і відчуваю, що з теорією все гаразд. Мені хіба що не вистачає такого чудового помічника й супутника, як доктор Ватсон. До речі, зауважу, що матеріалів або, так званих, «речдоків» у моєму розпорядженні було обмаль. Ані уламка чортячої ратиці, ані навіть пучка шерсті. Достеменно було відомо лише одне: чорт ногу зламав на Вінниччині» Шлях від головного тракту до станції Голендри такий страшний, що ні розказати, ні описати. Тут ще як проклали шосейну дорогу в 1932 році, то відтоді ніхто до неї й камінця не доклав. Все вгрузло в землю, а вибоїни такі, як ото хвилі в шторм на морі. А тільки-но поминеш с. Заливан-щину, як два містки вишериними пащеками чатують на чергову жертву. Секунда замішання і машина лежатиме догори колесами. Нам пощастило проскочити більш-менш благополучно. А на цій дорозі міг чорт ногу зламати? пожартував мій водій. Міг, ледве отямившись, відповів я. То-то й воно, сказав Вася. А цією до- * рогою стільки вантажів везуть машинами, бо ж І І ось я на місці. Я добре затямив, що пошуки слід починати не зверху, тому перш за все дипломатично звернувся до нейтрального діда-пенсіонера з запитанням пізнавального характеру: Де воно, дідусю, по-вашому, чорти водяться? Взагалі я атеїст, хитро підморгнув дід, але за традицією дотримуюсь думки, що нечистий ближче до болота, води тримається. Колись, ко-нешно, найчастіше зустрічали чортів на поламаних містках. Бувало, їдеш з ярмарку вночі, в голові, знаться, той, а на містку чортяка гопака той... Ось послухайте... Та я більше не слухав діда, бо з півслова збагнув істину і блискавично прийняв рішення. За якусь годину десяток телеграм загадкового змісту полетіло в різні пункти області. А ще через годину я мав у своєму розпорядженні пачку лаконічних відповідей. Розіклавши документи, я взявся уважно їх вивчати. «Зазначений вами тип міг одержати травму нашій території», повідомлялося з с. Іванова, Калинівського району. «Недавно щось гепнулось містка підступах Ула-дівки крп Приїжджайте», запрошували в Хмільницький район. «Чорти вигляді коней ламають ноги мосту через Десну», гласила телеграма, спільно посла- на жителями сіл Стара Прилука і Нова Прилука, Липовецького району. Телеграм і телеграм! Швиденько сідаю на попутну машину і мчу, щоб все на власні очі побачити. Добираємось до с. Іванова. Ось воно, на горбку, а як туди дістатися? Міст через Буг такий вет-хий, що вгинається і хитається, дірами зяє і поручнів зовсім не має. Якось люди перетягли. Так, значить, у вас чорт ногу зламав? На цьому мосту? уточняю. Міг на цьому, а міг он і на тому, що через річку Сниводу перекинувся, як на Іванівську Слобідку їхати, розповідають люди. Та дідько з ним, з тим чортом. Вози он ламаються, машини! Мчимо на Уладівку. Шофер Вася досі мовчав, а як дізнався про мету моєї подорожі, розговорився, послуги свої запропонував. У нас тут, Перче, такі дороги й такі містки, що не важко розгубити й кістки. Та ось поглянь' Це ми якраз до Уладівки доїхали. А тут місток під самим селом. Не місток кара божа!.. Одна половина сяк-так настелена, а друга…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"